Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014
Збірка «Зів'яле листя»
Іван Франко (1856-1916)
Нова українська література (кінець XVIII - XIX століття)
Всі публікації щодо:
Франко Іван
Збірка «Зів’яле листя» має авторське означення жанру - лірична драма. Драма передає муки розбитого серця через нерозділене кохання Вона складається з трьох жмутків (букетів листя) - розділів. У кожному жмутку-розділі - по 20 листочків-віршів (у першому є епілог - двадцять перший твір).
Шедевром інтимної світової лірики стала поезія «Чого являєшся мені у сні...», яка належить до другого розділу (цей розділ прикметний орієнтацією на фольклорні образи та засоби). За жанром «Чого являєшся мені у сні...» -монолог-сповідь. Ліричний герой, який відчуває байдуже ставлення до нього з боку тієї, у яку він палко закоханий, виливає сум зболілого серця. Кохана явлється у сні, адже насправді, «в житті» вона «згордувала» почуттями та й самим юнаком.
У першій строфі передано намагання ліричного героя причину появи суму в очах коханої.
Друга строфа - гіркий докір тій, яка не відповіла на глибоке кохання
У третій строфі відчутний різкий злам. Якщо попередні строфи розпочинаються риторичними запитаннями («Чого являєшся мені у сні...»), то заключна - риторичним вигуком («О ні! Являйся, зіронько, мені // хоч в сні»). Ліричний герой прагне зазнати «щастя молодого, бажаного» хай хоч у сні.
У вірші «Безмежнеє поле...» І. Франко змальовує алегоричну картину життя - «безмежного поля», досить суворого - «в сніжному завою» (уборі). Ліричний герой відчуває самотність у безмежжі життєвого простору, його мучать «в серці нестерпнії болі». Чи можна на шаленому коні перелинути це життєве поле? Чи можна втекти від болючих проблем, від себе самого?
Віршовий розмір поезії - амфібрахій.
Поезія І. Франка «Ой ти, дівчино, з горіха зерня...» створена на зразок української народної пісні. Це монолог безнадійно закоханого чоловіка до дівчини, яка є для нього не просто коханою, а недосяжною богинею. Образ коханої дівчини сприймається ліричним героєм контрастно: її уста - «тиха молитва», а слово - «гостре, як бритва». Та й самі почуття закоханого, бурхливі й нестримні, розривають душу протиріччями: вони викликають і радощі, й горе. Ліричний герой уже не може опиратися цьому сильному враженню - він, немов під дією таємних чар, мусить кохати, хоч розуміє, що цим зав’язав собі світ, позбавляє себе волі, губить свою душу.
Віршовий розмір поезії - дактиль.
Поезію поклав на музику композитор А. Кос-Анатольський, і вона стала відомим романсом.
