Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014
Володимир Самійленко (1804-1925)
Нова українська література (кінець XVIII - XIX століття)
Всі публікації щодо:
Самійленко Володимир
Цей письменник прийшов у літературу в середині 1880-х років ще в гімназійному віці, але вже з очевидною літературною вправністю як яскравий і самобутній лірик, сатирик, перекладач, фейлетоніст і драмами автор цікавих статей про культуру рідної мови. Його життя випало на дуже драматичну смугу в історії українського народу, і він, як Шевченко, міг би з повним правом сказати, що драма його особистого й літературного життя була частиною драми самої України, про волю і соборність пошматованих земель якої він мріяв усе життя.
Володимир Самійленко народився у Великих Сорочинцах на Полтавщині. Він був позашлюбним сином поміщика Івана Лисевича. Мати - колишня кріпачка Олександра Самійленко - грала на кількох музичних інструментах, була надзвичайно талановитою й гордою. Коли Лисевич хотів подарувати обманутій жінці кілька десятин землі, Олександра рішуче відмовилася, бо її кохання не продається. Проте батько все ж допомагав позашлюбному синові, дуже любила його й баба. Великий вплив на малого Володимира справила бібліотека в домі сорочинського дідича Олексія Трохимовського, де служила економкою мати.
1875 року Самійленко вступає до Полтавської гімназії, починає писати перші вірші російською мовою. А творчість Стороженка, Шевченка, Квітки, Куліша спонукала писати українською. 1884 року Володимир стає студентом історико-філологічного факультету Київського університету. На противагу тодішній офіційній філології, що не визнавала українську за окрему мову, юнак починає цікавитися українською культурою, стає учасником «Хрестоматійного товариства», що укладало популярні книжки для народу, членом «Братства тарасівців» - першої політичної української молодіжної організації, співзасновником гурту молодих письменників «Плеяда». 1886 року Володимир Самійленко вперше публікує свої поезії. Серед добірки у львівській «Зорі» - вірш «Українська мова (Пам’яті Т. Г. Шевченка)».
Далі були інші публікації, переклад «Іліади» Гомера, російських, англійських, італійських, французьких класиків, поема «Герострат», сатиричні твори. Після навчання в університеті Самійленко працює чиновником у різних містах, видає поезії, драму «Маруся Чураївна», фантазію-сатиру «У Гайхан-бея».
Чиновницька праця ніколи не задовольняла Володимира Самійленка, лише творчість і читання давали змогу справді жити. Революція 1917 року, часи УНР, еміграція до Польщі, повернення в Україну - усі ці перипетії життя відбирали сили, письменник бачив, як омріяну вільну Україну розшматував не один, як колись, а чотири кордони. Тож і справа відродження Батьківщини ставала для нього лише сподіваною будучиною.
Помер Володимир Самійленко в Боярці під Києвом. Боярчани поховали його за козацьким звичаєм - з китайкою на домовині.
Поміркуймо з науковцями
Самійленко прожив життя як послідовний гуманіст, як безмежно відданий своєму народові син, який не розміняв золота своєї душі на «п’ятаки мідних правд» і збагатив скарбницю української літератури тривкими художніми цінностями. Його досвід поета і перекладача в освоєнні жанрово-стильової культури європейської класичної поезії став у пригоді таким потужним українським майстрам художнього слова, як М. Рильський, М. Зеров, П. Филипович... Тонка іронія і дотепне слово сатирика, який лікував зачахлу в неволі українську суспільність, відгукнулися у поезії В. Симоненка, Л. Костенко, С. Чернілевського, у слові і пісні сучасних творців та виконавців так званої авторської сатиричної пісні, ансамблі «Не журись» у Львові та ін., предтечею якої ще в кінці XIX століття судилося стати Володимирові Самійленку - поетові і музикантові.
М. Чорнопиский
