Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014

«Свекор»
Степан Васильченко (1879-1932)
Нова українська література (кінець XVIII - XIX століття)

Всі публікації щодо:
Васильченко Степан

Добра усмішка на адресу головного героя, глибоке знання дитячої психології, цікавий і повчальний сюжет характеризують новелу Степана Васильченка «Свекор».

Свекром називають дорослі малого Василька, котрий кожної миті вдає з себе старого та мудрого. Хлопчик прагне всіх виховувати, помічає «непорядки в хазяйстві», любить розмірковувати, як старий і сварливий дідуган. На материні жарти, що його вже й женити час, Василько відповідає, що й женився б. І батько вирішує провчити занадто мудрого синочка. Одягають його, ніби до сватання, дають хліб у руки, і вже власне й зібралися діло з одруженням починати, та виявляється, що не готовий Свекор до дорослого життя:

- Будеш уже сам усе робити - себе й жінку годувати й зодягати, сестру заміж оддаси, а мене з матір’ю до смерті доглядати мусиш. Будеш доглядати? - перепитав батько.

Василька в жар кинуло, а уші зашарілись. Він уже й не радий був, що розпочав таку справу!

- Я не хо... - промовив він і схлипнув. Очі зразу налилися слізьми.

- Ну, а як же, сину? - ласкаво й тихо казав батько. - Хто ж нас з матір’ю стане годувати та доглядати? Поки ми здужали - робили, вас усіх годували, до розуму доводили, а як постарілися, то невже ж ти доженеш із хати, щоб ми з торбинками пішли попідвіконню?

Василькові зробилось і боязно чогось, і, боже, як шкода тата з мамою...

Хліб випав у його з рук, і він на всю хату так і заголосив:

- Я ма-а-лий ще!..

Поміркуймо з науковцями

Доброзичливим гумором сповнена проза С. Васильченка. В оповіданнях «Басурмен» і «Свекор» передано ніби й звичайні життєві ситуації, у які потрапили Василько і Семен. Певно, вони нагадують ті, які можна спостерігати завжди, коли дитина прагне швидше подорослішати, проявити свій гонор, самостійність. Іноді це виглядає досить комічно і викликає усмішку. Отже, час дії тут не має особливого значення. Найцікавіше у творах С. Васильченка - характери Василька й Семена і те, як авторові вдалося їх відтворити засобами гумору.

Р. Мовчан

Подивімось у словник

Комічне - явища, які не є такими, як мають бути, а тому викликають сміх. Гумор - відображення смішного в життєвих явищах і людських характерах у доброзичливому, жартівливому тоні.

Сатира - різке висміювання хиб і пороків, негативних явищ.

На особливу увагу заслуговує задум Васильченка створити велику біографічну повість про Т. Шевченка («Широкий шлях»). На жаль, із п’яти запланованих частин він устиг завершити тільки першу - «В бур’янах».