Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014

Ольга Кобилянська (1863-1942)
Нова українська література (кінець XVIII - XIX століття)

Всі публікації щодо:
Кобилянська Ольга

«Її натурі властиві ліризм і музичні настрої. Найреальніші картини вона постійно супроводжує ліричними відступами, які нагадують симфонії, де враження пейзажів і порухи душі зливаються в одну неподільну гармонію», - так про Ольгу Кобилянську писала Леся Українка.

Письменниця народилася 27 листопада 1863 у Карпатах, у Південній Буковині, в містечку Гура-Гумора в сім’ї дрібного урядовця. У багатодітній родині, де було семеро дітей, Ольга була четвертою дитиною. За допомогою старших братів Ольга опановує грамоту, німецьку мову. Навчаючись у школі, дівчина за власним бажанням вчиться «по-руськи» в учительки-українки, оскільки українською мовою викладання у школах Австро-Угорщині не велось.

Світогляд дівчинки формувався на кращих зразках світової літератури: творах Г. Ібсена, М. Метерлінка, Г. Гейне, К. Ґамсуна, Ф. Міллера, І. Тургенєва. Великий вплив на становлення молодої письменниці мали українські письменники: Т. Шевченко, І. Франко, Леся Українка.

Потяг до літературної діяльності виявився досить рано: «Ще молодою дівчиною, 13-14 років, я почала писати вірші», - згадувала пізніше письменниця. Перше оповідання «Ґортенза, або нарис з життя одної дівчини» написане німецькою мовою.

На той час набував розмаху феміністичний рух в Україні, яскравими представниками якого були Софія Окуневська, перша жінка-лікар на Буковині, та Наталія Кобринська, письменниця, Євгенія Ярошинська. У 1894 році вони створили Товариство руських жінок на Буковині, однією з фундаторок якого була й О. Кобилянська. Саме Наталія Кобринська переконала письменницю- початківця писати українською.

У 1886 році з’являється оповідання О. Кобилянської німецькою мовою «Вона вийшла заміж», яке лягло в основу пізнішої повісті «Людина», написаної вже по-українськи.

У своїх творах О. Кобилянська зачіпає найрізноманітніші теми: життя селян («Земля», «Вовчиха»), формування інтелігенції («Через кладку», «За ситуаціями»), кохання («У неділю рано зілля копала»), антивоєнні («Лист засудженого вояка до своєї жінки», «Юда», «Назустріч долі»). Проте найбільше, як зазначала Леся Українка, «вироблений нею тип інтелігентної жінки, що бореться за свою індивідуальність проти нівелюючого і засмоктуючого оточення австрійської буржуазії...». Цій темі присвячено оповідання «Людина» і великий психологічний роман «Царівна». «Моя заслуга - се та, ... що побіч теперішніх Марусь, Ганнусь і Катрусь можуть стати і жінки європейського характеру», - так визначала своє місце в українській феміністичній літературі О. Кобилянська.

Твори О. Кобилянської - визначне явище в українській літературі, яскраві приклади раннього українського модернізму, які розкривають вищі (елітарні) якості людської душі, позначеної бездоганними чеснотами та тонким естетичним чуттям, що становить художньо-мистецьке поняття «аристократизм духа».

Померла О. Кобилянська 21 березня 1942 року у Чернівцях, де і була похована.

Поміркуймо з науковцями

Увібравши духовні надбання багатьох народів світу, чуйна до нових віянь у літературі, Ольга Кобилянська своєю новаторською творчістю сприяла виходові українського письменства на світові обшири, збагатила його неперехідними художніми цінностями.

Ф. Погребенных