Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014


Леся Українка (1871-1913)
Нова українська література (кінець XVIII - XIX століття)

Всі публікації щодо:
Українка Леся

Наприкінці XIX століття лави письменників української літератури поповнились новими яскравими іменами, серед яких ім’я Лесі Українки посідає особливе місце. Це був час глибоких змін у суспільстві, коли у досить швидкі історичні терміни формувались нові економічні засади (становлення нових капіталістичних відносин, нещадна експлуатація робітників), що, звичайно, викликало зміни й у суспільному житті (зубожіння і пролетаризація селянства). Такі зміни знаходили відображення у мистецтві, зумовлюючи гуманізацію поглядів інтелігенції на людину, посилення уваги до проблем людини, прагнення звільнити народ від пут неписьменності й безкультур’я, посилення феміністичного руху тощо.

Саме тоді у Франції зародився і швидко поширився у європейських культурах потужний художньо-мистецький напрямок модернізм - загальна назва літературно-мистецьких течій нереалістичного спрямування кінця XIX - початку XX століття, адекватних новим знанням про людину (підсвідомість, інтуїція, опора на ірраціональне). Філософські основи модернізму - «філософія життя» (Ніцше, Бергсон, Шопенгауер), «філософія серця» (Г. Сковорода). Модернізм виник як прагнення митців нереалістичного напрямку до оновлення застарілих художніх систем і об’єднує різні нереалістичні течії: експресіонізм, імпресіонізм, футуризм, акмеїзм, сюрреалізм тощо.

Основними загальними рисами європейського модернізму є:

• опозиція до традиційних методів, засобів мистецтва;

• розуміння правди мистецтва як відтворення сутності життя в сутності духа (увага до внутрішнього світу людини);

• суб’єктивізм;

• пошуки нових форм, утвердження умовності, схильність до містицизму, підсвідомого;

• орієнтація на вічні закони буття, мистецтва;

• декадентські настрої.

Український модернізм, будучи складовою частиною світового культурно-мистецького процесу, все ж має свої особливості:

• він виник не лише як віяння з Заходу, але й як відновлення національних традицій;

• відновлення «філософії серця», закладеної творами Г. Сковороди, яка має чимало спільних ознак із «філософією життя» європейських філософів;

• естетичні критерії вперше поставлені в українській літературі на центральне місце;

• відстоювання права не просто на прекрасне, а й на вищий, «надземний» ступінь краси;

• тісний зв’язок з піднесенням національно-визвольного руху, що визначив зазвичай оптимістичний настрій творів;

• здебільшого не оцінений, гнаний за часів радянської влади;

• немає чітко виражених окремих напрямів, можна говорити про деякі риси певних напрямів у творчості певного письменника.

Саме Леся Українка своєю творчістю знаменувала переходову добу вітчизняної літератури від уже застарілих на той час народницьких тем, образів, художніх прийомів до зразків європейської культури.

Поміркуймо з науковцями

З усіх наших класиків Леся Українка найповніше відповідає давній формулі «Україна, яку ми втратили». Україна «шевченківська» - найбільш архетипальна, козацько-християнська, - і «франківська» - інтеліґентськи-ідеологічна, «будительська», - нівроку, «ще не вмерли», і крізь увесь нерозібраний хаос колоніальних риштовань усе ж таки хоч якось проглядаються, впізнавані. А от Україна шляхетська, «косачівсько-драгоманівська», початки якої губляться в млі нашого європейського середньовіччя, у XX столітті скінчилася, схоже, безповоротно.

О. Забужко

Здатна українська письменниця Леся Українка - Лариса Косач - народилась у м. Новоград-Волинському (колишній Звягель) 13 (25) лютого 1871 року у дворянській родині. її батько, Петро Антонович Косач, був відомим громадським діячем, одним із членів «Старої громади»; мати, Ольга Петрівна Драгоманова - письменниця Олена Пчілка. Крім Лесі, у родині росло ще п’ятеро дітей, батьки піклувались про їхній усебічний розвиток: навчали їх музики, іноземних мов, співів, заохочували аматорські театральні ігри-вистави. Лариса Косач виховувалась у літературно-мистецькому оточенні родин Лисенків і Старицьких. У сім’ї часто велись розмови про становище України й українського народу в Російській імперії, обговорювались ідеї поліпшення життя, освіти простих людей. Тітку Лесі, Олену Антонівну Косач, за революційну діяльність було заслано в Олонецьку губернію, а через 2 роки - у Сибір. Леся гостро сприймала усе почуте, тому під впливом розмов про арешт і заслання тітки вона ще дівчинкою написала свій перший вірш «Надія».

Уже змалечку Леся відзначалась рішучим, незламним характером.









На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.