Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014

«Співець»
Леся Українка (1871-1913)
Нова українська література (кінець XVIII - XIX століття)

Всі публікації щодо:
Українка Леся

У поезії бачимо чудовий край, де все цвіте, коли співає соловейко, і стає сумно і тихо, коли птах відлітає. Соловейко символізує поета: коли поет творить для народу, держави, то вона процвітає, а якщо змусити поета мовчати, то й держава занепадає. Лірична героїня жалкує, що в неї немає «огнистого слова, палкого», щоб вона «зломила зиму» і не лишила країну «в самотині».

Ідея твору - заклик до поетів-солов'їв не полишати Батьківщину, підтримувати її гарячими, щирими, палкими словами.

Твір насичений художніми засобами: епітетами (вродливиця пишна, співець чарівливий, гарячая мова, ясна-голосна пісня, рожа чудесна, німа діброва), метафорами (роса грала промінням, вродливиця красила садок, мова зломила зиму, місяць кида проміння).

Леся Українка була тим соловейком, який голосно співав троянді. А її життя було цією дивною піснею, яка залишилася в поезіях назавжди.