Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014

«Ви щасливі, пречистії зорі...»
Леся Українка (1871-1913)
Нова українська література (кінець XVIII - XIX століття)

Всі публікації щодо:
Українка Леся

У цій поезії для досягнення ідеї твору автор обрала досить популярний для поетів символ небесних зір, проте інтерпретує цей образ по-своєму. Уже епітети, які вона додає до слова «зорі» мотивують їх смислове значення, яке змінюється з кожною новою строфою.

Ліричний герой хоче бути такою ж духовно світлою - «пречистою», - як зорі, щоб говорити не словом, а світлом, променями свого серця.

Не лякають героїню й безмежна висота зір, що, звичайно, робить їх далекими у чорному безмежжі: щоб давати світло людям, героїня свідомо обирає самотність.

І, як не дивно, палку натуру поетеси приваблює холодність зір - ця холодність робить їх твердими, неначе з кришталю. Схожий символ непохитності ми бачимо у поезії «Слово, чому ти не твердая криця...».

Отже, ця поезія - своєрідне бачення власного мистецького ідеалу поетеси - бути духовно чистою, міцною, нести світло свого серця людям.

Вживання нестягненої форми прикметників (пречистії, високії, холоднії), а також анафори (кожна строфа починається словами «Ви щасливі... зорі...») надає поезії урочистості й вишуканості.

У поезії Леся Українка майстерно поєднала пейзажні та громадянські мотиви.

Вірш написаний анапестом.