Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014
«Ви щасливі, пречистії зорі...»
Леся Українка (1871-1913)
Нова українська література (кінець XVIII - XIX століття)
Всі публікації щодо:
Українка Леся
У цій поезії для досягнення ідеї твору автор обрала досить популярний для поетів символ небесних зір, проте інтерпретує цей образ по-своєму. Уже епітети, які вона додає до слова «зорі» мотивують їх смислове значення, яке змінюється з кожною новою строфою.
Ліричний герой хоче бути такою ж духовно світлою - «пречистою», - як зорі, щоб говорити не словом, а світлом, променями свого серця.
Не лякають героїню й безмежна висота зір, що, звичайно, робить їх далекими у чорному безмежжі: щоб давати світло людям, героїня свідомо обирає самотність.
І, як не дивно, палку натуру поетеси приваблює холодність зір - ця холодність робить їх твердими, неначе з кришталю. Схожий символ непохитності ми бачимо у поезії «Слово, чому ти не твердая криця...».
Отже, ця поезія - своєрідне бачення власного мистецького ідеалу поетеси - бути духовно чистою, міцною, нести світло свого серця людям.
Вживання нестягненої форми прикметників (пречистії, високії, холоднії), а також анафори (кожна строфа починається словами «Ви щасливі... зорі...») надає поезії урочистості й вишуканості.
У поезії Леся Українка майстерно поєднала пейзажні та громадянські мотиви.
Вірш написаний анапестом.