Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014
«Хотіла б я піснею стати...»
Леся Українка (1871-1913)
Нова українська література (кінець XVIII - XIX століття)
Всі публікації щодо письменника:
Українка Леся
У цій поезії Леся Українка, свідомо вдаючись до уже відомих поетичних символів «море», «зорі», трактує їх як неймовірно далекі, проте нерозривно зв’язані світи людського буття. Що ж поєднує їх? Пісня! Це їй немає кордонів і перепон, тому й бажає лірична героїня перетворити своє палке слово на вільну пісню, щоб відтворити й безмежну височінь людської душі, й незвідані глибини людського серця.
Вірш насичений чудовими епітетами (хвилина ясна, море хибке, щастя таємне та ін.), експресивними дієсловами (полинути, упасти, буяти), порівняннями, тавтологія ж підкреслює світлі наміри ліричного героя (мрії - «Ясніші, ніж зорі яснії, / Гучніші, ніж море гучне»).
Поезія написана амфібрахієм, римування перехресне.