Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014

«Давня весна»
Леся Українка (1871-1913)
Нова українська література (кінець XVIII - XIX століття)

Всі публікації щодо:
Українка Леся

Ця поезія, що має автобіографічний характер, - світлий спогад поетеси про мить життя, що принесла малій, хворій і майже знесиленій хворобою дівчинці- підлітку світлу надію на добро, щастя. Так, весна - це нове життєве коло: прокидається земля, усе чекає на щасливі дні росту, буяння природи, щоб пізнім літом визріли плоди. Невже не буде дарунку хворій і самотній дитині? Так не може бути, адже закони життя - єдині для всіх, тому й відкрила весна серце малої дівчини для сприйняття вітрової пісні про волю, пташиного щебету, зелений шуму дерев у гаю... Можливо, це був найбільший дарунок життя - навчити відчувати красу й радість світу - попри біди й хвороби! Схожий мотив боротьби з недугою й гартування волі ми бачимо й у вірші Лесі Українки «Contra spem spero!».

Стан ліричної героїні спершу змальовано засобом контрасту між станом природи і слабосилою дівчиною, проте перемога світлих сил передається через зміну такого стану у душі героїні, тому вірш у кінці набуває світлого, святкового, урочистого настрою.

У поезії поєднано ознаки пейзажної та інтимної лірики.

Віршовий розмір - ямб. Римування перехресне.