Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014
«Ще не вмерла Україна»
Пісні літературного походження
Усна народна творчість
Всі публікації щодо:
Чубинський Павло
Окрім пісень Марусі Чурай, український фольклор збагатився іншими вартісними творами, авторство яких відоме. Так, наприклад, автором пісні «Ой горе тій чайці...», котра символічно змальовує історичну долю України, уважають гетьмана Івана Мазепу (1639-1709). Пісні, які створили поети і які поширилися серед народу, а згодом трансформувалися у фольклорні твори, називають піснями літературного походження.
З-поміж пісень літературного походження, що набули статусу народних, виокремлюється твір Павла Чубинського (1839-1884) «Ще не вмерла Україна».
Поміркуймо з науковцями
Сила чорноземна - наш Чубинський. І така сила, якій не можна не підкоритись.
М. Драгоманов
Народився Павло Чубинський у дворянській сім’ї, що походила з давнього козацького роду, у м. Бориспіль 27 січня 1839 року. Навчався в Переяславському повітовому училищі, Другій київській гімназії, потім у Петербурзькому університеті (юридичний факультет), який закінчив 1861 року. З університету він вийшов зі ступенем кандидата наук.
Ще студентом почав збирати фольклор. Під впливом поезії Шевченка звернувся до літератури (віршував), друкувався в «Основі» (1861).
У 1862 році на мотив визвольного гімну «Сербія свободна» написав слова «Ще не вмерла Україна».
За відвідання з групою молоді Шевченкової могили, участь у київській громаді, складанні бунтарських пісень і прокламацій 1862 року без суду був засланий на Архангельщину. На засланні П. Чубинський провів сім років. Проте й тут він виявив себе енергійною і працьовитою людиною. Його цікавило краєзнавство, економіка; він писав нариси про розвиток хліборобства, стан рибних і звіробійних промислів, використання надр Печорського краю, про школи й повітові училища; редагував часопис «Архангельские губернские ведомости».
З 1869 року під патронатом Російського географічного товариства організував експедицію в Україну (за підтримкою В. Антоновича, О. Потебні, М. Костомарова). Протягом 1869-1870 років обстежив 58 повітів Київської, Волинської, Подільської губерній, українські поселення в Білорусі, Польщі й Бессарабії. Звертав увагу на малодосліджені питання народного життя (говори, економіка, постанови волосних судів), записав близько 4000 обрядових пісень. У 1872-1878 роках вийшло 7 томів (близько 300 друкованих аркушів) «Трудов этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край».
Після успішного проведення експедиції Чубинський висунув ідею та доклав чимало зусиль для заснування Південно-Західного відділу Російського географічного товариства. Відкрито його у лютому 1873 року. Керівником справ обрано Чубинського. Відділ став предтечею Академії наук України.
Через кілька років почався новий наступ на українство (Валуєвський циркуляр), і відділ закрили, а його організатора, Чубинського, вислали з України. Учений змушений жити і працювати (Міністерство шляхів) у Петербурзі. Лише в 1879 року отримав дозвіл оселитися в Борисполі. Тут він і помер, не доживши одного дня до свого 45-річчя.
Нині на могилі фольклориста, етнографа, поета, громадсько-культурно-діяча, автора слів Державного гімну П. Чубинського встановлено пам’ятник.
Подивімось у словник
Гімн (від давньогрец. hymnos - урочиста пісня) - урочистий хоровий музичний твір на слова символічно-програмового змісту. Поетика гімнів своєрідна: висока урочиста лексика, величні й прості мелодії, монументальність
поетичних образів і музичної фактури.
Державний гімн - своєрідна музична емблема держави, офіційна урочиста пісня, що поряд із державним гербом і прапором символізує державу і є одним з атрибутів державності країни. Водночас із терміном «гімн» інколи вживають стилістично маркований відповідник «славень».
Згідно зі статтею 20 Конституції України, державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України, Державний Гімн України.
Створення та утвердження гімну як національного й державного є низкою цікавих і визначних подій:
Вересень 1862 року - Павло Чубинський пише поетичний твір «Ще не вмерла Україна і слава, і воля».
Грудень 1863 року-текст твору друкує львівський журнал «Мета».
1863 рік - греко-католицький священик Михайло Вербицький складає музику до тексту Чубинського.
1905 рік - музику до твору пише композитор Кирило Стеценко.
1918 рік - уряд Української Народної Республіки затверджує твір П. Чубинського та М. Вербицького як державний гімн.
1939 рік - сейм Карпатської України проголошує пісню «Ще не вмерла...» державним гімном.
1989 рік - над могилою П. Чубинського на Книшевому кладовищі в Борисполі Київської області народний хор «Гомін» під керівництвом Леопольда Ященка виконав пісню «Ще не вмерла Україна...» у його ж музичній обробці.
24 серпня 1991 року - виконанням «Ще не вмерла Україна...» завершено у Верховній Раді церемонію проголошення незалежної суверенної Української держави. З 17 вересня 1991 року Українське радіо розпочинає та завершує свої трансляції виконанням гімну «Ще не вмерла...»
5 грудня 1991 року - «Ще не вмерла...» офіційно зазвучала на засіданні Верховної Ради України, присвяченому підсумкам Всеукраїнського референдуму та виборам президента нашої держави; виконував гімн Український народний хор імені Г. Верьовки під керівництвом А. Авдієвського.
15 січня 1992 року - Верховна Рада України окремим указом своєї Президії затверджує музичну редакцію Державного Гімну України, автором якої є М. Вербицький. запроваджує повсюдне його виконання в такому варіанті та припиняє виконання державного гімну УРСР.
6 березня 2003 року - Законом, ухваленим Верховною Радою України, як державний гімн затверджено національний гімн на музику М. Вербицького (1863) і слова першого куплету та приспіву твору П. Чубинського «Ще не вмерла Україна» (1862), причому перший рядок тексту прийнято в редакції: «Ще не вмерла України ні слава, ні воля».
28 червня 2003 року - у Києві відбулася офіційна презентація Державного Гімну України.
«Ще не вмерла України ні слава, ні воля» називають і національним гімном українців, і Державним Гімном України. Відмінність між цими поняттями полягає в тому, що Державний гімн спільний для всіх громадян певної країни незалежно від їхнього походження; національний гімн є священною піснею для людей певної національності незалежно від їхнього підданства.
Вірш «Ще не вмерла Україна...», за спогадами сучасників, з’явився так: На одну з вечірок членів київської «Громади» було запрошено сербських і болгарських студентів, які навчалися в університеті й духовній академії. Там серби виконали свою народну героїчну пісню, присвячену боротьбі за національне визволення. «Серце б’ється і кров ллється за свою свободу» - ці слова рефреном звучали в пісні й справили на присутніх колосальне враження. Павлові Чубинському, що також був на вечірці, пісня теж дуже сподобалася. Він раптом зник, а згодом вийшов із сусідньої кімнати з написаним на мотив сербської пісні текстом «Ще не вмерла Україна ні слава, ні воля». Тут же на хвилі піднесення під орудою Чубинського юнаки розучили пісню.
