Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014


Михайло Коцюбинський (1864-1913)
Нова українська література (кінець XVIII - XIX століття)

Кінець XIX століття позначився стрімким розвитком модерністичних течій, серед яких особливе місце посідає імпресіонізм - напрямок у мистецтві останньої третини XIX - початку XX століття. Спираючись на досягнення реалістичного демократичного мистецтва, імпресіоністи боролися проти рутинного академізму й салонного мистецтва, виступали за відтворення краси навколишнього світу, повсякденного життя. Вони вважали, що художник має зображувати навколишнє так, як він його споглядає і відчуває. Звідси - пошук нових художніх засобів, найповніша передача зорових вражень, життєствердне захоплення красою світу. Основну увагу імпресіоністи приділяли відтворенню змін у настрої, фіксуванню хвилинних вражень. Імпресіонізму притаманна витончена фантастика, поетизація старовини, екзотика. Видатними представниками імпресіонізму в українській літературі були В. Стефаник, М. Коцюбинський, М. Вороний, О. Кобилянська, М. Хвильовий, П. Тичина та ін.

Основними рисами імпресіонізму є:

• «звуковий» пейзаж;

• естетична функція кольорів і світлотіней;

• урочиста пряма мова (монолог, діалог);

• калейдоскопічність! фрагментарність зображуваного;

• сюжет не розгортається, фабула вимальовується поступово;

• ситуаційне напруження;

• підкреслений ліризм;

• вживання тропів для підсилення асоціативних почуттів і вражень.

Одним із найвидатніших майстрів імпресіоністів в українській літературі є М. Коцюбинський. Він рано почав пробувати свої сили в літературі, друкуватися почав у 1890 році. Твори письменника привернули увагу літературної громадськості, засвідчили, що в українську прозу прийшов талановитий художник. Роки перебування Коцюбинського на урядовій службі в Молдавії і Криму дали життєвий матеріал для багатьох його творів. На початку 1898 року М. Коцюбинський оселяється у Чернігові, де з’являються багато нових художніх творів письменника. Зосередження уваги на психологічних колізіях стає визначальною рисою його творчості. Новаторською за темою в українській літературі була новела «Цвіт яблуні», у якій порушено проблему ставлення письменника до дійсності, йшлося про те, що митець за будь-яких обставин не може забувати про свій громадянсько-професійний обов’язок, має боліти чужим горем, як власним. До теми «Цвіту яблуні» Коцюбинський повертається ще не раз (цикл мініатюр «З глибини», поезія в прозі «Пам’ять душі», незавершений твір «Павутиння», новели «Intermezzo» і «Сон»). У п'ятиліття перед революцією 1905-1907 років Коцюбинський написав і опублікував оповідання «Fata morgana» (Киевская старина, 1904), в якому вловив ті головні зрушення у свідомості селянства і нові тенденції в еволюції соціальної психології села, які на повну силу виявилися під час революції.

Провідним жанром малої прози М. Коцюбинського після 1901 року стає соціально-психологічна новела.

Подивімось у словник

Новела - невеликий за обсягом прозовий твір із надзвичайно сконцентрованою дією, динамічним сюжетом, відображенням психологічно умотивованих змін у поведінці героя. У сюжетну основу новели кладеться один епізод, що може заінтригувати, зацікавити своєю нечуваністю, надзвичайністю. Звідси - найголовніші особливості форми новели - напруженість дії, стислість розповіді і несподівана розв’язка. Гете писав, що вона не що інше, як «розповідь про нечувану подію».







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.