Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014

«Камінний хрест»
Василь Стефаник (1871-1936)
Нова українська література (кінець XVIII - XIX століття)

Всі публікації щодо:
Стефаник Василь

Багато проблем життя села і селянина цікавило Стефаника, з-поміж них - проблема еміграції. Ця проблема повно порушена в новелі «Камінний хрест», в основі якої справжній факт. Штефан Дідух з Русова перед виїздом до Канади поставив на своєму полі камінний хрест.

Тема новели: причини еміграції західноукраїнських селян за океан, до Канади.

Новела складається з семи розділів. Перший розділ - передісторія Івана Дідуха: десять років перебував у війську; повернувся до рідного села, «не застав ні тата, ані мами, лише хатчину завалену» та шмат землі - «горба щонайвищого і щонайгіршого». Іван «узявся свою пайку копати і сіяти». На цей горб Дідух витратив силу, працював на рівні з конем - «Вік свій збув на тім горбі».

Наступні шість розділів «містять цілий комплекс складних почуттів героя, формуючи найголовніше - трагізм розставання з рідною землею. Кожний розділ готує й обґрунтовує перехід до наступного, створюючи картини безперервних змін душевного стану Дідуха» (Олена Гнідан).

Головний герой твору Іван Дідух тужливо-сумний, почуває себе як камінь, що його хвиля викинула на берег. Дідух немовби скам’янів, він нікого і нічого не бачить; діє механічно. І раптом з розпукою викрикує: «Озміть та вгатіть ми сокиру отут у печінки, та, може, той жовч пукне, бо не вітримаю».

Причину своєї туги персонаж розкриває у третьому розділі: він розлучається з рідною землею, бо, піддавшись на умовляння синів, виїздить за океан. У далеку Америку Івана Переломаного (так його прозвали в селі) гонить малоземелля: «Ця земля не годна кілько народа здержати та й кількі біді витримати. Мужик не годен, і вона не годна, обоє вже не годні». Але Дідух переконаний, що й на чужині українського селянина чекає не краща доля ніж удома.

Іван хотів «кілько памнєтки по собі лишити». І як пам’ять по собі він лишає кам’яний хрест, що його односельці обіцяють доглядати.

У новелі багато символічних образів і деталей:

- провідний символ - камінний хрест - пам’ятник усім емігрантам, які покинули рідний край у пошуках кращої соціально-економічної долі; символ батьківщини, тяжкої праці; а найголовніше - «терпіння ...усього народу, що хилиться під кам’яною вагою гніту, але не падає» (О. Гнідан);

- прощання Дідуха з рідною хатою, селом, односельцями - символічний похорон душі головного героя.

Ця та інші новели дали підставу Іванові Франку сказати: «Стефаник - абсолютний пан форми...»

Окрім новел, у спадщині Стефаника є поезії в прозі (нині відомо одинадцять таких творів), надрукованих після смерті письменника.