Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014

Микола Вороний (1871-1938)
Новітня українська література (ХХ-ХХІ століття)

Всі публікації щодо:
Вороний Микола

Микола Вороний - уродженець Катеринославщини, де з’явився на світ 24 листопада 1871 року. Батьки - ремісники доброго достатку, а в роду Вороного були і кріпаки, й священики, шляхтичі й просвітителі (Прокіп Колачинський, предок по материнській лінії, - ректор Києво-Могилянської академії у 1697-1702 роках).

Коли сім’я переїхала до Ростова-на-Дону, М. Вороний, уже юнак, захопився рухом народовольців, за що був виключений із гімназії та відданий під гласний нагляд поліції.

Вищу освіту М. Вороний здобував в університетах Відня і Львова. Тісно співпрацює з І. Франком, ближче знайомиться із європейською культурою. Повернувшись в Україну, поет зустрічає національну революцію віршем-маршем «За Україну!», перекладами «Інтернаціоналу», «Варшав’янки», «Марсельєзи». «В революцію 1917 року я брав дуже енергійну участь, особливо на початку (при моїй участі організовувалось перше ядро Центральної Ради), влаштовував мітинги», - пише М. Вороний в автобіографії.

Дуже швидко усвідомивши справжню сутність більшовицької влади, емігрує, проте, довірившись політиці «українізації» та сподіваючись на виправлення владою попередніх помилок у національній політиці, Вороний повертається на батьківщину.

Творчість М. Вороного, яскрава, самобутня, не вкладалась у прокрустове ложе соціалістичного реалізму, тому письменник, а також і його син Марко, потрапили під прес червоного терору. Микола Вороний був розстріляний 7 червня 1938 року. Влада, намагаючись приховати масовість репресій, часто «продовжувала» життя декому з розстріляних: змінювала дати й причину їхньої смерті. Так, у багатьох довідниках про обставини смерті М. Вороного значилося: «Помер у 1942 році в окупованій фашистами Воронезькій області». У 1957 році, по смерті Сталіна, вирок стосовно звинувачення М. Вороного у приналежності до контрреволюційної військово-повстанської організації було скасовано, а 1989 року письменник був повністю реабілітований.

Поміркуйте з науковцями

Вороному, який серед українських письменників, зокрема письменників наддніпрянських, був переважно городянином, що ніколи не мав безпосереднього зв’язку з селом, було легше, ніж кому іншому, зробити рішучий крок і відштовхнутися, нарешті, від берегів традиційної народницької літератури.

О. Білецький