Українська література : довідник для абітурієнтів та учнів закладів загальної середньої освіти - В. А. Мелешко 2014
Богдан Лепкий (1872-1941)
Новітня українська література (ХХ-ХХІ століття)
Богдан Лепкий народився в поліському селі Круглець, у родині священика, навчався в Бережанській гімназії, Віденському, Львівському та Краківському університетах.
Працював учителем у гімназії та професором Краківського університету. Під час першої світової війни виїхав до Угорщини, потім до Відня. Служив у війську, працював у таборах полонених українців.
Літературна палітра Лепкого досить різноманітна: писав праці з історії української літератури, редагував видання творів Тараса Шевченка, писав поезії та прозу. Друкувався в часописах «Діло» і «Зоря». Збірки його поезій: «Стрічка», «Листки падуть», «Осінь», «книжка горя», «На чужині», «З глибин душі», «над рікою», «поезіє, розрадо одинока», «Тим, що полягли».
У ліриці Богдан Лепкий виявив себе як індивідуаліст і естет, його інтимна лірика поєднана з громадянською та пейзажною, перейнята сумовитими й бадьорими тонами, філософськими роздумами й національною ідейністю.
Він не протиставляв себе традиційній народницькій літературі й без зайвих маніфестацій увійшов до модерністського кола. Йому належить кілька збірок оповідань, творів для дітей і роман-трилогія «Мазепа».
Поміркуймо з науковцями
Кожна нова книжка Богдана Лепкого свідчила про зростання його таланту. Це був тонкий лірик, що володів даром пророцтва. Його вірш «Світ за очі» священики читали в церквах, щоб стримати селян від необдуманого виїзду до Канади, Аргентини, Бразилії, де переселенцям на словах обіцяли швидке збагачення, а насправді їх використовували на найважчих роботах, сплачували мізерні гроші. Народною піснею став вірш Богдана Лепкого «Журавлі».
О. Слоньовська