Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014

«Гаї шумлять...»
Павло Тичина (1891-1967)
Новітня українська література (ХХ-ХХІ століття)

Всі публікації щодо:
Тичина Павло

Музика для П. Тичини була рідною стихією, тож і найкращі його поезії бринять найчарівнішими звуками, що утворюють іноді маленькі ноктюрни, а іноді - цілі симфонії. Таким прекрасним віршем, де кожний образ - то окрема мікротема, поетична й музикальна, є твір «Гаї шумлять...». Читачеві лиш треба налагодити струни власної душі - і він почує і шум гаїв, і далекі дзвони - і відгукнеться, як і ліричний герой, зворушеним співом свого серця на чаруючу красу природи.

Відомо, що П. Тичина добре малював - це також позначилося на його творчості: усі зорові образи тонко підмічені, іноді це лише ледь окреслений силует, контур, що разом складається у модерний пейзаж, де кожна деталь - лиш окремий дотик пензля по полотну: гаї, ниви, трави, гай, ріка, сонце... Сама форма вірша - двостопні ямбічні рядки - сприяє утворенню калейдоскопічної, фрагментарної й водночас гармонійної картини рідної природи.

Поезія розкриває глибокий внутрішній світ ліричного героя - світлий, чистий, щирий. Сам герой купається у безмежжі краси, як ластівка у чистому небі, його голублять трави, для нього звучить музикою ріка й сяє золото-поколото сонця. Влучні, несподівані порівняння створюють веселий і водночас зворушливий настрій вірша.