Українська література : довідник для абітурієнтів та учнів закладів загальної середньої освіти - В. А. Мелешко 2014


Михайль Семенко (1892-1937)
Новітня українська література (ХХ-ХХІ століття)

Семенко Михайль (Михайло) Васильович народився 31 грудня у с. Кибинці на Полтавщині в родині волосного писаря. Мати поета - українська письменниця Марія Проскурівна.

Після закінчення реальної школи у Курську М. Семенко навчався у Петербурзькому психоневрологічному інституті. 1924 року мобілізований до війська, служив телеграфістом на Далекому Сході (у Владивостоці). 1917 року повернувся в Україну і відтоді активно поринув у літературне життя.

М. Семенко чи не першим усвідомив потребу «європеїзації» української поезії, її вивільнення із штампів будь-якого зразка. Оновлення національної культури він убачав у втіленні естетичних ідей авангардизму, які заперечували попередній художній досвід. Його творчим простором став футуризм, який поет осягнув у багатьох виявах: кверофутуризм, панфутуризм...

Друкуватися почав з 1913 року. Окремими виданнями вийшли збірки віршів та поем «Preludie» (1913), «Дерзання», «Кверофутуризм» (1914), «П’єро задається», «П’єро кохає», «Дев’ять поем» (1918), «Дві поезофільми», «П’єро мертвопетлює», «Blok-notes», «В садах безрозних» (1919), «Проміння погроз» (1921), «Кобзар» (1924, 1925), «Зібрання творів: У 3 т.» (1929-1931), «Сучасні вірші» (1931), «Поезії» (1932), «Вибрані твори» (1936). У 1934 році поет вступає до Спілки письменників СРСР.

Лірика М. Семенка, експериментальна, екстравагантна, нерідко епатажна, характеризується сміливим оновленням українського віршування, мовними експериментами, перейнята романтизованим урбаністичним пафосом, вражає тонкими малюнками.

Така відверта опозиція М. Семенка естетиці «соціалістичного реалізму» викликала шалений гнів критиків від влади, які звинувачували у формалізмі всіх представників українського авангардизму. Прогнозованим результатом такої критики став арешт поета навесні 1937-го. Звинувачений у спробі скинути радянську владу й підготовці ряду терористичних актів проти її керівних діячів, поет під тиском тортур змушений зізнатися у всіх нав’язаних йому гріхах. 23 жовтня 1937 року Михайль Семенко рішенням Військової колегії Верховного Суду СРСР був засуджений до розстрілу. Вирок виконано того ж дня.

Про повернення поету чесного імені і (хоч і посмертну) реабілітацію клопоталися, зокрема, О. Гончар та Ю. Смолич. Висновок головного військового прокурора від 1957 року встановлює, що М. Семенко репресований безпідставно.

Поміркуймо з науковцями

Він ніколи не повторювався: вийшовши з «української хати», відштовхнувшись од традиційного віршування, запровадив своєрідний кверо-футуризм, став романтиком революції, хоч далі пішов неорганічним для лірика шляхом ліфів. Він так поспішав, залишаючись вірним своєму «кверо», що не встиг закріпити за собою форму, яку вже, здавалося, відшукав. Урок великого українського футуриста - урок постійного оновлення поетики та усвідомленого прагнення бути сучасним і - що не менш важливо - незалежним.

Г. Черниш







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.