Українська література : довідник для абітурієнтів та учнів закладів загальної середньої освіти - В. А. Мелешко 2014

«Київ - традиція»
Микола Зеров (1890-1937)
Новітня українська література (ХХ-ХХІ століття)

Цей сонет - своєрідний огляд історії Києва з найдавніших часів до сучасного поетові життя. На початку поезії автор декларує незаперечну тезу щодо ролі Києва в історії Русі: «Ніхто твоїх не заперечить прав». Для повного осягнення ідеї твору необхідно зробити своєрідний історичний екскурс.

«Войовничі готи» - хто вони? З історії дізнаємося, що східногерманське плем’я готів сформувалось на півдні сучасної Швеції та балтійському острові Готланд, і в пошуках кращої долі воно у II столітті перебралося південніше - в північну Польщу. «Коли ж там виросла велика кількість люду, - пише середньовічний готський історик Йордан, - а правив тоді... король Філімер, син Гадарига, то він постановив, щоб військо готів разом із сім’ями рушило звідти. У пошуках зручніших місцин і зручних для поселення місць він прийшов у землі Скіфії (тобто на територію сучасної України. - Ред.)».

Розквіт могутності готів на причорноморських землях припадає на період правління східноготського короля Германаріха (перша половина IV століття), який об’єднав під своєю владою величезні території від Дністра до Волги і від Чорного моря до Балтійського. Столиця держави Германаріха стояла на Дніпрі у нижній його течії. Серед підданих цього короля, окрім інших племен і народів, - слов’яни: східні (анти, що жили в українському лісостепу) і західні (склавши).

І сьогодні в українській мові залишилися з тих часів слова готського походження, які ми звикли вважати власне українськими: князь, меч, шолом, полк, дружина, церква, хліб...

Ще одне незнайоме слово - Данпарштадт. Це назва давньої остготської столиці (III—IV століття), на місці якої згодом виникла монголо-татарська фортеця Тохтамиша Догангечит, яка, у свою чергу, 1484 року була перебудована кримським ханом на фортецю Кази-Кермен, що у Бериславі. І сьогодні на карті України залишився старовинний Данпарштадт - тепер це місто називається Каховка...

Читаємо вірш далі - і натрапляємо на «норманів». Так з VIII по XI століття жителі християнського півдня Європи називали язичників європейської півночі. Це поняття означає «люди з півночі», яке застосовували до вікінгів Скандинавії, до данів в Англії, до словен на Русі, які з VIII по XI століття жорстокими набігами спустошували християнські міста півдня Європи. Збереглися, наприклад, свідчення посла італійського короля Беренгарія у Візантії про знищення норманами флоту Ігоря Рюриковича. Про значний вплив норманів на Русь свідчить той факт, що Ярослав Мудрий віддав свою дочку Єлизавету у дружини норвезькому королю Гаральду III.

У вірші згадується «лядський Болеслав», що бився біля київських Золотих воріт. Тут йдеться про Київський похід Болеслава І, що є епізодом боротьби за владу над Руссю синів Володимира І Святополка Окаянного та Ярослава Мудрого. Святополк для повернення зайнятого Ярославом Києва просить підтримки у польського короля Болеслава, який був Святополку зятем. Болеслав, оволодівши Києвом, не поступився владою Святополку, тому князь очолив повстання проти поляків, яких перед тим сам же привів на Русь. Кияни підняли повстання, і Болеслав був вимушений залишити Київ.

Ляссота і Боплан, які згадуються у поезії, залишили цінні свідчення про історію слов’ян і Києва зокрема.

Еріх Лясота - дипломат, який служив при дворі німецького імператора Рудольфа II і 1594 року за його дорученням виїхав до Запорозької Січі, щоб запросити запорозьких козаків на імператорську службу для участі у війні проти Туреччини. У своїх щоденникових записах, що є цінним джерелом вивчення історії та географії України, дав картину політичного життя і побуту Запорозької Січі, опис українських міст (Києва, Львова, Луцька, Прилук, Кам’янця, Проскурова, Хмільника та ін.).

Гійом Левассер де Боплан - французький інженер і картограф, який був на польській службі і в 1637-1638 роках брав участь у поході Конецпольського на Павлюка та Остряницю. Боплан зробив перший варіант генеральної карти України 1639 року, а також уклав «Опис України» (1651), де подає відомості щодо географії та економіки краю, відтворює побут українського селянства, змальовує дніпровські краєвиди тощо.

Щодо діяльності цих осіб поет застосовує фразеологізми «плести теревені», «складати байки», проте вживає це не як жартівливі кпини, а швидше підкреслює давність зображуваних подій, які з часом стали сприйматися не стільки як достовірні історичні факти, а як перекази й легенди, оповиті серпанком давнини й таємничості.

Переносячи читача у сучасний світ, поет акцентує увагу на «чар-отруту» - дивовижне культурне явище «Аспанфут» - Асоціацію панфутуристів. Так називалась літературна організація, що утворилась у 1921 році в Києві з ініціативи М. Семенка. Члени організації прогнозували заміну мистецтва «умілістю», «штукою», а також появу надмистецтва як синтезу поезії, живопису, скульптури й архітектури, руйнування канонічних форм мистецтва тощо.

Ще одним дивом культури новітнього Києва став П. Тичина із збірками «Сонячні кларнети» (1919) та «Плуг» (1920).

Отже, М. Зеров у невеликій поезії відтворив нерозривний зв’язок поколінь і культурних традицій українського народу - від прадавніх віків до сучасності і закріпив за Києвом це право - бути першим в осяйних висотах.

Вірш написаний ямбом - віршовим розміром, притаманним сонету.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.