Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014

Володимир Сосюра (1898-1965)
Новітня українська література (ХХ-ХХІ століття)

Всі публікації щодо:
Сосюра Володимир

Творчість В. Сосюри зазнавала жорстокого спотворювання тоталітарною системою радянської влади. Тоді держава, що прагнула повного контролю над усім життям суспільства та індивідуума, насаджувала у мистецтві відповідні ідеали й принципи: нетерпимість до інакомислення, усереднення особистості у поєднанні з гіпертрофованим міфологізуванням радянського ладу, його вождів, героїв. Тому деякі твори письменника замовчувались (наприклад, поема «Мазепа»), інші піддавались нищівній критиці (вірш «Любіть Україну!»), що значно обмежувало мистецький обрій поета, який змушений був підкорятися, як на той час й усі інші, і славити «рідну партію».

Володимир Сосюра - тонкий лірик, автор багатьох інтимних поезій, що стали шедеврами світового письменства; він - співець кохання.

Поміркуймо з науковцями

Сосюра репрезентував собою явище двоїстости української людини в «підсовєтській дійсности», розполовиненої між «комуністичною свідомістю» та її підсвідомим... просто людським національним почуттям.

В. Гришко

Володимир Сосюра народився в селищі Третя Рота на Донеччині, 1914-1918 роках навчався з перервою (у зв’язку зі смертю батька) і сільгоспучилищі; написав перші вірші, українською та російською

мовами. Брав участь у подіях громадянської війни (член робітничої дружини, козак петлюрівської армії, червоноармієць).

1918 року вийшла перша збірка поезій «Пісні крові», яка до сьогодні не збереглася, а в 1921-1922 роках надруковано збірки «Поезії», «Червона зима», які принесли В. Сосюрі славу.

1930-ті роки - стан глибокої творчої кризи, депресії, зумовлений безпідставними нападами критики, під час Другої світової війни евакуйований до Уфи, пізніше переїхав до Москви - працював в українському радіокомітеті, українському партизанському штабі, виїздив на фронти. 1944 року повернувся до Києва, брав участь у відбудові міста, створив вірш «Любіть Україну».

1951 року зазнав чергового цькування за націоналізм у статті «Против идеологических извращений в литературе» (газета «Правда»). 1959 року завершив біографічний роман «Третя Рота» (опублікований 1988) й поему «Розстріляне безсмертя» (опублікована 1988).

1963 року Сосюрі присуджено Державну премію імені Т. Г. Шевченка за книги «Ластівки на сонці» та «Щастя сім’ї трудової».