Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014

Біблія
Перекладна література Київської Русі
Давня українська література (XI-XVIII століття)

Всі публікації щодо:
Давня українська література
Перекладна церковна література

Давня українська література - особливий суспільний та естетичний феномен національної культури.

Автор «Історії української літератури» Дмитро Чижевський уважає, що «загальна схема розвитку української літератури виглядає ... так:

I. Доба монументального стилю - XI століття.

II. Доба орнаментального стилю - XII—XIII століття.

III. Переходова доба - XIV-XV століття (від цього часу залишилося надто мало пам’яток, які, до того, є великою мірою компілятивними творами або творами, що стоять на узбіччі літератури).

IV. Ренесанс і реформація - кінець XVI століття.

V. Бароко - XVII-XVIII століття.

VI. Класицизм - кінець XVIII століття. - 40-ві роки XIX століття.

VII. Романтика - кінець 20-х років - початок 60-х років XIX століття.

VIII. Реалізм - від 60-х років XIX століття. Представники цієї течії працювали безперервно аж до революції 1917 року.

IX. Символізм - початок XX століття»

Три перші періоди, виокремленні Чижевським, - це українська середньовічна література (XI-XV століття).

Давньоукраїнська література належить до так званих християнізованих, отже, її найхарактернішою рисою є теоцентризм. Література давнього часу, у першу чергу літературного Середньовіччя, тісно пов’язана з церквою та релігією.

Як свідчать історичні джерела, Русь хрестили двічі: уперше за часів князів Аскольда та Діра, у 860-ті роки, а вдруге - у 988 році, за князя Володимира Святославовича Великого (Святого). Проте знайдено відомості, що й до прийняття християнства Русь мала свою писемність, а отже, власну культурну традицію. Так, болгарський письменник початку X століття чорноризець (чернець) Храбр у творі «Про письмена» (інша його назва - «Казання про те, як св. Кирило склав письмена для слов’ян») твердить, що слов’яни «не мали книжок, але чертами і різами читали й писали».

Легенда про слов’янських просвітителів братів Кирила та Мефодія оповідає: Кирило під час своєї подорожі до хозар близько 860 року знайшов у Херсонесі «Євангеліє і псалтир, писані руськими письменами, і чоловіка, що говорив тою бесідою». Від нього Кирило навчився слов’янського письма та мови.

Запровадження християнства потребувало книг для ведення богослужіння, пропаганди нового релігійного вчення, навчання і виховання людей згідно з канонами прийнятого вірування. Таким чином з’явилася перекладна література (перекладали з давньогрецької, давньоримської, візантійської літератур). Поступово до перекладів залучали не лише церковні книги, а й художні твори, праці з історії, географії, природознавства та ін. Отже, перекладна література розпадалася на церковно-релігійну та світську.

Головний твір перекладної літератури - Біблія - одна з найдавніших пам’яток світової писемності, зібрання різних за змістом і формою сакральних текстів, що з’явилися в період від XII століття до н. е. до II століття н. е., збереження яких регламентували суворі правила. Назва Біблія утвердилась у IV столітті; уперше цей термін ужив константинопольський патріарх Іоанн Златоуст.

Біблію утворюють дві самостійні частини: Старий Завіт (Закон) (50 книг) і Новий Завіт (27 книг).

Старий Завіт:

Закон

Буття

Ісход

Левіт

Числа

Второзакония

У цих частинах подані правила і положення релігійного й суспільного

життя іудеїв від сотворения світу, легенди, перекази.

Пророки

Іісус Навин

Книга суддів

Книга Самуїла

Книга Царств

Ісаія

Історія іудейського народу від його поселення в Палестині до розорення

Вавилоном Ієрусалима.

Писання

Ієремія

Ієзекіїл та 12 «малих пророків»

Псалтир

Плачі, скорботні проповіді про долю

іудейського народу.

Книга притч Соломонових Премудрості Соломона Премудрості Ісуса, сина Сірахова

Навчальна книга, збірка гімнів, молитов, пісень (як релігійних, так і світських)

Книга Іакова

Книга Екклезіаста

Пісня пісень

Книга Руф

Книга Есфір та інші

Релігійно-моральна поема

Песимістичні роздуми про сутність людського життя

Любовна лірика

Новий Завіт

Євангелія (Матвія, Луки, Марка, Йоанна) Апостол (Діяння і Послання апостолів) Откровения Іоанна Богослова (Апокаліпсис)

Спочатку на Русі перекладали окремі частини Біблії. Так постали апракосні (неповні) Євангелія та Апостоли, які читали під час богослужіння. До найдавніших апракосних євангелій належать кирилична частина так званого Реймського Євангелія (вивезла Анна Ярославна до Франції, на ньому до XIX століття присягали французькі королі), Остромирове Євангеліє (1056-1057), пізніше - Пересопницьке Євангеліє (1556-1561).

Користувалися давньоруські мислителі «Псалтирем», «Служебником» і «Требником», які навчали священиків відправи божественних служб і треб. У цей час особливого поширення набула молитва як яскравий і неповторний зразок релігійної поезії.

Широкої популярності з-поміж перекладних частин Біблії набула книга Старого Завіту Псалтир - збірка псалмів.

Подивімось у словник

Псалми (грец. psalmos - пісня; гра на струнному інструменті) - пісні релігійного змісту, створені біблійним царем Давидом.

Популярність Псалтиря пояснювалася його поетичною образністю ритмізованої прозової мови, тонким ліризмом, жанровим розмаїттям. Для прикладу:

Псалом 1

1. Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить, і не стоїть на дорозі грішних, і не сидить на сидінні злоріків,

2. та в Законі Господнім його насолода, і про Закон Його вдень та вночі він роздумує!

3. І він буде, як дерево, над водним потоком посаджене, що родить свій плід своєчасно, і що листя не вяне його, - і все, що він чинить, - щаститься йому!

4. Не так ті безбожні,- вони як полова, що вітер її розвіває!

5. Ось тому то не встоять безбожні на суді, ані грішники у зборі праведних!

6. дорогу бо праведних знає Господь, а дорога безбожних загине!

Твори Псалтиря були не лише культовими піснями-молитвами; вони посідали солідне місце і з-поміж книг постійного читання.

Перший слов’янський переклад Біблії здійснили Кирило та Мефодій у IX столітті Пізніше з’явилися переклади Святої книги староукраїнською мовою. Перше повне українське видання надруковане 1758 року. Сучасною українською мовою Біблію видано 1903 року (переклад Пантелеймона Куліша, Івана Пулюя, Івана Нечуя-Левицького). У 30-х роках XX століття сучасною українською мовою Біблію переклав митрополит Іларіон (Огієнко). Нині існує ще кілька українських перекладів Біблії.

Простота викладення найвищих істин захоплює людство протягом багатьох століть. Теми і образи притч та оповідей Біблії стали надбанням світового мистецтва і втілені в картинах і скульптурах видатних митців, творах письменників і набули символічного значення, стали своєрідним «кодом», через який розкривається суть життєвих явищ, стосунків між людьми, моральний світ людини й суспільства. З часом ці символи набули форми фразеологізмів, крилатих висловів, і ми часто вживаємо їх, не замислюючись про їхнє походження. Доречно вживати ці вислови, не спотворюючи їхнього смислового значення, - одна з ознак культурної людини.

№

Біблійний вислів

Тлумачення

Приклад з літератури, мистецтва

1

Агнець Божий

Це перші слова католицької молитви «Agnus Dei». Ці слова є символом смирення й покірності. Іноді вживаються для створення сатиричного ефекту.

Не дай народові розбагатіти - матимеш отару слухняних овець, сліпих у своїй покірливості. (П. Загребельний)

2

Адамові діти

Першою людиною, створеною Богом, був Адам. «Адамові діти» - нащадки Адама, тобто рід людський.

Усі на сім світі -

І царята, і старчата -

Адамові діти.

(Т. Шевченко)

3

Берегти, як зіницю ока

Цей вислів багато разів уживано в Біблії, зокрема, у Псалтирі сказано: «Бережи мене, як зіницю ока».

У переносному значенні - берегти пильно, над усе.

...берегти, як зіницю ока, берегти й вивчати безцінну спадщину нашу прекрасну. (П. Тичина)

4

Блудний син

У євангельській притчі розповідається про блудного сина, який, живучи розпусно, розтратив на чужині усе, що мав. Дійшовши до повного убозтва, він повертається до батька, який радо зустрів сина, що зрозумів свою провину і щиросердно розкаявся. У переносному значенні цей вислів означає людину, яка визнає свої помилки і повертається до колись зневажених нею людей, моральних цінностей тощо

На сюжет цієї притчі голландський художник Рембрандт намалював картину «Повернення блудного сина», а Т. Шевченко створив серію гравюр.

5

Випити чашу до дна

Це образ чаші страждання, який наводиться у Євангелії Матфея. Вживають у значенні: іти до кінця у якійсь важкій справі.

6

Відділяти кукіль від пшениці

Євангельський вислів з притчі про людину, що посіяла пшеницю. Вночі ж прийшов ворог і посіяв між пшеницею кукіль. Господареві люди порадили вибрати кукіль, та він, боячись, щоб не були зіпсовані пшеничні посіви, наказав залишити все до жнив, а тоді зібрати насамперед кукіль і спалити її, а пшеницю зібрати у житницю. Вживається у значенні: відокремити шкідливе від корисного.

Відсій кукіль і відбери зерно,

Посій його й не жди, як зійде ряснотою,

А прагненням своїм і працею крутою

Доглянь і перевір, яке на зріст воно.

(А. Малишко)

7

Допотопний

У Біблії йдеться про всесвітній потоп, що знищив усе людство, крім праведника Ноя та його сім’ї. Допотопний - той, що існував до потопу, дуже давній, віджилий, архаїчний. У цьому ж значенні вживається вислів «за часів Адама».

А се сап’янці-скороходи, Що в них ходив іще Адам... (І. Котляревський)

8

Голгофа

Так називається горб в околицях Єрусалима, де, за Біблією, був розіп’ятий Ісус.

У переносному значенні - місце страждань і муки, саможертовність.

9

Десять заповідей

Основні моральні приписи, викладені у Біблії. Так, наприклад, восьмою заповіддю є «Не вкради!» У переносному значенні - високі моральні настанови.

Без сорому, без бога бувши І восьму заповідь забувши, Чужим пустився промишлять.

(І. Котляревський)

10

Закопати талант у землю

Євангельська притча розповідає про раба, який, одержавши від господаря монету (талант), закопав її в землю, щоб зберегти, замість того, щоб корисно пустити гроші в обіг. У переносному значенні - не використати можливостей.

11

Злоба дня

Цей вислів міститься в Євангелії у значенні: «турбота (інтерес), найбільш важлива сьогодні, цієї миті».

«Писати (говорити) на злобу дня»

12

Ірод

У Євангелії йдеться про іудейського царя Ірода, який наказав повбивати усіх немовлят, дізнавшись про народження Христа. Вживається у значенні «мучитель», «тиран».

13

Поцілунок Іуди

Один із учнів Христа, Іуда Іскаріот, за тридцять срібняків зрадив свого Учителя, попередивши сторожу, що того, кого він поцілує, треба схопити.

У переносному значенні - зрада.

14

Каїнів гріх

Каїнова печать

Каїн, один із синів Адама і Єви, убив свого брата Авеля із заздрощів. Бог поклав на його чоло тавро злочину - «каїнову печать».

У переносному значенні - убивство, братовбивство.

15

Маслинова гілка

У біблійному міфі про всесвітній потоп Ной, що врятувався у ковчезі, бажаючи довідатись, чи вже спала вода, випустив голубку.

Через сім днів голубка повернулася з маслиновою гілкою в дзьобі; по цьому Ной довідався, що з’явилася суша і на землі знову настає спокій. У переносному значенні маслинова гілка - емблема миру.

Широко відомим є зображення голуба миру, який створив Пабло Пікассо.

...І гілка миру маслинова Сталні увінчує штики.

(М. Рильський)

Переклади біблійно-церковних джерел спричинили появу Ізборників (збірників) - рукописних хрестоматій києворуської доби, що містили різні вислови, уривки з богословських творів тощо. До таких хрестоматій належать «Ізборники Святослава» (1073, 1076) - давня антологія творів різних авторів, тлумачення складних понять Євангелія, Апостола та інших церковних текстів. Назву збірників пов’язують з тим, що їх переписали для київського князя Святослава Ярославича з болгарського джерела.

Сутність «Ізборника...» 1073 року означена його заголовком: «Збірник від багатьох отців: виклади незрозумілих слів в Євангелію й Апостолі та в інших книгах, зложені коротко на пам’ять і на готову відповідь». Отже, збірник покликаний допомогти християнам-русичам, які недавно прийняли віру, «освоїти певний рівень просвіти, який наблизив би їх до візантійської освіченості» (О. Подобєдова). З-поміж 380 статей, що належать 25 авторам, привертає увагу трактат Георгія Хіровоска «Про образи» («О образьх»). Цей трактат можна вважати першим на теренах слов’янщини риторичним посібником про тропи та стилістичні фігури. Так, тут тлумачено 27 термінів: алегорія, метафора, катахрезис, металепсис, хипербатон, анастрофа чи інверсія, синекдоха, силепсис, ономатопея, пепименон, антономазія, метономазія, антифразис, перифразис, еліпсис, плеоназм, екзоха, гіпербола, інігма, парабола, антаподосис, просопопея, парадигма, іронія, сарказмос, азсизмос, гістерологія.

Збірник 1076 року містить статті релігійно-моралізаторського характеру: «короткі виклади Святого Письма, статті про молитву, піст, читання книг, «Поучения дітям» Ксенофіонта й Теодори. Є тут, між іншим, також Стословець патріарха Геннадія про віру, себто сто висловів про правила християнської віри й морального життя» (Михайло Возняк).

«Ізборники Святослава», на відміну від багатьох писемних пам’яток українського літературного Середньовіччя, збереглися до наших днів у своєму первісному вигляді, а не в копіях (списках). Оригінал «Ізборника...» (1073) зберігається в Історичному музеї (Москва), один із списків - у Львівському музеї українського мистецтва; «Ізборник Святослава» (1076) - в Російській публічній бібліотеці імені М. Є. Салтикова-Щедріна (Петербург).