Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014

«Дороги»
Богдан-Ігор Антонич (1909-1937)
Новітня українська література (ХХ-ХХІ століття)

Всі публікації щодо:
Антонич Богдан-Ігор

Ця поезія є філософськими роздумами над смислом життя, яке постає через символ доріг. Безкрайній простір прослався між синім небом і жовтою пшеницею - через прозору національну символіку поет стверджує національні ідеї як основу і тло життя.

Рідний край сприймається усіма засобами чуття: зоровими (розгорнулась земля; голубінь, золотавість, зелень; мідянорогий місяць), слуховими (зашуміла трава і принишкла, розспівались таємно: дзінь-дзелень цвіркуни), нюховими (конюшина пахуча), смаковими (залізиста вода).

Важливу роль у поезії відіграють вставні слова і словосполучення, які сприймаються як авторські ремарки, що дають широкі просторові образи, а в останній строфі містять щире емоційне враження ліричного героя від «звабливої вроди доріг». Вірш цікавий несподіваними метафорами (безвість вітає вітрами), порівняннями (наша молодість, наче природа, колосистим ще літом доспіє). Риторичне звертання до місяця розкрити свої таємниці надає поезії відтінку магічних заклинань, з якими до нього звертались давні язичники.

Вірш написаний анапестом. Римування перехресне.

Поміркуймо з науковцями

Його поезія є незаперечним свідченням того, що великий талант обов’язково зреалізує свої можливості за короткий час і проб’ється крізь перепони провінційного мислення на дорогу передових думок свого часу, дорогу, яка поєднує національного художника із мистецтвом світовим і в той же час із найглибшими і найродючішими пластами рідної землі й рідної культури.

Д. Павличко