Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014
Микола Куліш (1897-1937)
Новітня українська література (ХХ-ХХІ століття)
Всі публікації щодо:
Куліш Микола
Микола Гурович Куліш - творець новітньої української драми, один найяскравіших представників літератури «Розстріляного Відродження» - працював у драматургії лише близько 10 років. Першу п’єсу «97» він завершив у 1924 році, а в 1934-му його заарештували, відправили на Соловки, де 1937 року, до ювілею жовтневої революції знищили.
Народився майбутній драматург 6 грудня 1892 року в селищі Чаплинка Дніпровського повіту Таврійської губернії (нині Херсонської області). Ще до школи наймитував; розпочав навчання в дев’ятилітньому віці (8 вересня 1901 року), дивуючи вчительку своїми запитаннями і відповідями.
У вересні 1905 року на зібрані місцевою інтелігенцією кошти (100 крб.) продовжує освіту - у міському училищі в Олешках. Квартирував у добрих людей, мешкав у притулку для сиріт. Великий вплив на Миколу мала родина Невелів, яка «його пригорнула» (В. Панченко): тут він вчився грати на скрипці, тут разом із братами Невелями та шкільними товаришами «влаштовував музичні й театральні імпрези, і сам брав у них участь» (Панченко). Антоніна Невель стала його дружиню.
У 1909-му закінчив чотирикласне училище і вступив до 5 класу приватної гімназії, де видавав літературний журнал. До журналу дописував під псевдонімом Гурій Коняга. Гімназію закрили, тому Микола Куліш склав екстерном іспити на атестат зрілості в м. Поті, на Кавказі.
Улітку 1914 року зарахований на історико-філологічний факультет Новоросійського (Одеського) університету, але з початком Першої світової війни мобілізований і відряджений в Одеську школу прапорщиків. Воював, був поранений (1915 рік, під Смоленськом).
1917-1919 роки: працював у полковому революційному комітеті, був головою Олешківського міського виконкому, пережив арешт, формував Дніпровський селянський полк, згодом - повстанські ревзагони у тилу білих (пішки пройшов Київську, Волинську, Подільську і Херсонську губернії).
Після громадянської війни «працював переважно на ниві освіти» (В. Панченко).
З серпня 1925 року мешкав у Харкові, де ще 9 листопада 1924 року на сцені театру імені І. Франка була поставлена його перша п’єса «97».
У Харкові з 1926 року співпрацював з театром «Березіль» та його головним режисером Лесем Курбасем. Саме вистави за драмами Куліша «Хуліо Хурина», «Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Маклена Граса» стали етапними в історії «Березоля».
У 1927 році обраний президентом ВАПЛІТЕ.
Тяжко пережив смерть друга Миколи Хвильового у 1933 році.
Куліша критикували, переслідували, не прийняли до новоствореної Спілки радянських письменників. 6 грудня 1934 року заарештували. Дружина Анто- ніна Куліш останнього листа від чоловіка отримала 15 червня 1937 року.
Куліша було знищено разом з іншими 240 вихідцями з України під час Соловецько-Сандорморського розстрільного етапу.
М. Куліш створив 14 драм. Найвідоміші з них: «97», «Комуна в степах», «Прощай село» (своєрідна трилогія про українське село), «Отак загинув Гуска», «Зона», «Хуліо Хурина», «Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Маклена Граса», «Патетична соната».