Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014

«Федько-халамидник»
Володимир Винниченко (1880-1951)
Новітня українська література (ХХ-ХХІ століття)

Всі публікації щодо:
Винниченко Володимир

Оповідання, написане для дітей, порушує надзвичайно глибокі проблеми, розмисли над якими дають змогу малому читачеві зрости справжньою Людиною. У центрі оповіді - образи двох міських хлопчаків, котрі по-різному живуть у цьому світі, мають різні цінності й різні характери, але однаково хочуть бути сміливими, незалежними й гордими.

Письменник із неперевершеним педагогічним хистом на початку твору знайомить нас із зовнішніми виявами характерів своїх героїв. Ось Толя, сумирний, вихований, увічливий хлопчик: «Це була дитина ніжна, делікатна, смирна. Він завжди виходив надвір трошки боязко, жмурився від сонця й соромливо посміхався своїми невинними синіми очима. Чистенький, чепурненький, він зовсім не мав нахилу до Федькових забав». Натомість Федько - справжній харцизяка: «Не було того дня, щоб хто-небудь не жалівся на Федька: там шибку з рогатки вибив; там синяка підбив своєму «закадишному» другові; там перекинув діжку з дощовою водою, яку збирали з таким клопотом. Наче біс який сидів у хлопцеві! Усі діти як діти, - граються, бавляться тихо, лагідно. Федькові ж, неодмінно, щоб битися, щоб що-небудь перевернути догори ногами. Спокій був його ворогом, з яким він боровся на кожному місці». Юному читачеві нічого не лишається, як перейнятися симпатією до Толі, й обурюватися вчинками Федька.

Та наступні епізоди оповідання виразно демонструють, як зовнішня й показна сумирність, чистота й охайність може приховувати внутрішню ницість, а халамидник може насправді бути надзвичайно гідною та шляхетною людиною.

Кульмінація оповідання - порятунок Федьком розгубленого Толі на крижині. Застудившись у крижаній воді, Федько за кілька днів «згорів» від хвороби. А Толя... «Толя тихенько виглядав із вікна. Мама йому строго наказала не виходити до вуличних хлопців. А йому було цікаво подивитись, як будуть ховати Федька-халамидника. Коли Федькова труна сховались за рогом вулиці і не було вже нікого видно, Толя одійшов од вікна, перекрутивсь на одній нозі й побіг гратися з чижиком. Цього чижика він сказав Федьковій матері віддати йому, бо він його виграв у Федька».

Ідея оповідання - протиставлення вихованості та ґречності справжніх і вдаваних.

Поміркуймо з науковцями

Винниченка справедливо називали майстром контрастів, і така характеристика виправдана: з його творів постійно постають контрастні ситуації і колізії, соціальні, психологічні протиставлення.

П. Хропко

І вже вкотре, розглядаючи творчість найвидатніших представників української літератури першої половини XX століття, можна стверджувати: цій творчості, попри усі бурхливі й криваві події того часу, притаманне заперечення війни, смерті через утвердження динаміки життя, захисту біологічної (не плутати з тваринною!) концепцією людини.