Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014


Олесь Гончар (1918-1995)
Новітня українська література (ХХ-ХХІ століття)

Всі публікації щодо:
Гончар Олесь

Доля майбутнього письменника Олеся Гончара не була стандартною - її можна назвати долею переможця. Він прийшов у світ у 1918 році (3 квітня) в селі Ломівка неподалік Катеринослава - шалені роки Української революції, коли вижити й дорослій людині, а не лише дитині було досить важко. Трирічним хлопчиком він залишився сиротою: померла мати, і тоді його забрали на виховання дід і бабуся в слободу Суху Полтавської області. Як вияв любові і поваги до цих людей Сашко змінив батьківське прізвище Біліченко на дідове - Гончар.

Довелось хлопцю пережити й Голодомор, і колективізацію. До життя спонукало єдине бажання - вчитися. Ранній талант помітив у своєму учневі сільський учитель і називав його ласкаво й щиро - Олесь. Так і почав іменувати себе письменник-початківець.

Далі - шлях до мистецтва слова: навчання в технікумі журналістики, праця в районних та обласних редакціях газет, вступ на філологічний факультет Харківського університету... Оповідання й повісті («Черешні цвітуть», «Іван Мостовий», «Стокозове поле» та ін.) стали першими у творчості письменника.

З початком війни він іде добровольцем на фронт, не скориставшись студентською відстрочкою. Воєнні події - життя і смерть, взаємостосунки між різними людьми, полон і перемога - усе це стало основою багатьох творів Олеся Гончара: так, доля студентського батальйону, де воював Гончар, відображена у романі «Людина і зброя», за який був нагороджений державною премією ім. Т. Г. Шевченка. Трилогія «Прапороносці», надрукована вперше на сторінках журналу «Вітчизна» («Альпи», «Голубий Дунай», «Злата Прага»), оповідає провизвольний шлях до перемоги. А роман «Циклон» - це страшні свідчення перебування у полоні...

У повоєнні роки Олесь Гончар веде значну суспільно-громадську роботу: він - голова правління Спілки письменників України, секретар правління Спілки письменників СРСР, пізніше - голова Українського республіканського комітету захисту миру, член Всесвітньої Ради Миру, академік Академії наук України; став Героєм Соціалістичної праці, був депутатом Верховної Ради СРСР, був кандидатом у члени Центрального Комітету КПРС, брав участь у розв’язанні усіх глобальних проблем, які вирішуються не лише в країні, а й на планеті!

Повоєнні роки змінили спрямованість творчості письменника: з’явилися твори про сповнене гострих проблем життя простих людей. Серед таких творів найбільш відомі дилогія «Таврія» й «Перекоп», «Тронка», «Собор», «Берег любові», «Твоя зоря» та ін.

Доля книг Олеся Гончара складалася по-різному. Якщо, наприклад, «Тронку», радісно вітала уся літературна українська громадськість, то «Собор», який став справжнім набатом тривоги і був оголошений владою поза законом, пройшов усі кола пекла і повернувся до читача лише через багато років... А все тому, що письменник побачив і не побоявся назвати небезпечні суспільні явища, які ми тепер називаємо «мутними водами застою» (до речі, цей вислів належить саме Олесю Гончару і був вжитий ним ще 1966-го). Так, твори Олеся Гончара - це чесне свідчення його епохи.

Помер письменник 14 липня 1995 року. Похований на Байковому цвинтарі.

Поміркуймо з науковцями

Найважливішими ознаками індивідуального стилю Гончара є органічне поєднання реалізму з романтичним баченням світу, філософське заглиблення у найскладніші проблеми сучасності, ліричність образів і розповіді, постійні пошуки позитивного ідеалу, оригінальність художнього мислення. Проза Олеся Гончара цікава своєю поетичністю.

С. Непорожній







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.