Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014

«Пісня про рушник»
Андрій Малишко (1912-1970)
Новітня українська література (ХХ-ХХІ століття)

Всі публікації щодо:
Пісні
Малишко Андрій

Чи не найпопулярніша з пісень поета - «Пісня про рушник». Якби Малишко не написав більш нічого, окрім «Пісні про рушник», він все одно залишився б в історії української літератури як один із найсуттєвіших на найщемливіших ліриків світу.

Рушник у пісні - це народний символ, що уособлює і долю, і материнську любов, і синівську вдячність, і життєвий шлях, бо ж кажуть, випроваджуючи рідну людину у далеку дорогу: «Нехай тобі доля рушничком стелеться!».

Вид поезії - інтимна лірика. Її провідний мотив - звеличення материнської любові. Пісенність твору зумовлена широким використанням народнопісенних художніх засобів: епітети (росяниста доріжка; солов’їні гаї; незрадлива ласкава усмішка; очі хороші, вірна любов); порівняння (Я візьму той рушник, простелю, наче долю); гіпербола (І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю); метафори (Хай на ньому цвіте росяниста доріжка; І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю). Майстерно використана анафора й тавтологія допомагають посилити образ матері, образ рідної землі:

Рідна мати моя, ти ночей не доспала,

Ти водила мене у поля край села,

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя дала.

Віршовий розмір поезії - анапест. Римування перехресне.