Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014
«В завійну ніч з незвіданих доріг...»
Андрій Малишко (1912-1970)
Новітня українська література (ХХ-ХХІ століття)
Всі публікації щодо:
Малишко Андрій
Як і поезія «Приходять предки, добрі і нехитрі...», цей твір належить до громадянської лірики. А. Малишко, якому на час видання збірки «Синій літопис» із цим твором було 56 років, замислюється над людською пам’яттю, тяглістю поколінь, спадкоємністю роду й народу, відповідальністю нащадків перед предками:
Мене тривожать дальні голоси
Живих і мертвих, знаних і забутих;
...
І спопеляють камінь жаром слів,
І спопеляють серце.
- Не забув?
Не кинув нас на муку і розпуку?
Художні засоби: персоніфікація (дальні голоси), епітети (злі заграви, переправи жорстокі, порохове завзяття), порівняння (в завзятті, як в надії, встаю, мов клен).
Поміркуймо з науковцями
І хоч його творчий шлях проліг через перегони складної і суперечливої доби, - він беріг вірність отому давньому материному заповітові, прагнув залишитися мудрим і мужнім.
О. Шпильова
У поезії Андрія Малишка розцвітає український рушник червоно-чорними барвами, маревом біло-рожевих свічок підносяться в небо крони київських каштанів, тужать важкі вітри й соромливо гортають листи, адресовані їм, гречки та волошки. Співає душа поета про матір, для нього Батьківщина і Людина, як і для Василя Симоненка, - не порожні слова, а справжні цінності. Саме їм присвятив свої пісні А. Малишко.
О. Міщенко