Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014

Оксана Іваненко (1906-1997)
Новітня українська література (ХХ-ХХІ століття)

Всі публікації щодо:
Іваненко Оксана

Народилася майбутня письменниця в інтелігентній родині у Полтаві 13 квітня 1906 року. Мати - вчителька у дитячому притулку, батько - редактор газети. Уже в 16 років Оксана Дмитрівна працює вихователькою дитячого дошкільного будинку.

У 1924 р. приїздить до Курязької (під Харковом) дитячої колонії, якою керував А. С. Макаренко. У цей час О. Іваненко навчається у Харківському інституті народної освіти (так у 20-х роках називалися колишні університети), який закінчила у 1926 р.

У 30-х роках О. Іваненко продовжує навчання (аспірантура при Науково-дослідному Інституті педагогіки, працює над дисертацією «Дитяча літературна творчість»). У 1930 році вийшла її перша книжка для дітей «Майка та жабка». Але сама письменниця вважає, що справжня її творчість для дітей почалася значно пізніше, у 1933 році, коли вона написала казку «Сандалики, повна скорість!». У 1933 році за активної участі О. Іваненко виходять альманахи «Травень», «Жовтень», де надруковано П. Усенка, Ю. Шовкопляса, П. Панча, перший твір для дітей М. Рильського «Річка»)

О. Іваненко завжди любила казку, відчувала хист до її творення. Більша частина казок письменниці об’єднані у збірках «Лісові казки» (1934) та «Великі очі» (1936).

Письменниця захоплювалась великими постатями української літератури і написала про їхнє життя твори. Наприклад, про Т. Шевченка («Тарасові шляхи», «Маленьким про великого Тараса») та Марка Вовчка («Марія»).

О. Іваненко - лауреат літературної премії імені Лесі Українки (1974 р. - за повість «Рідні діти», роман «Тарасові шляхи» та «Лісові казки»). Лауреат Шевченківської премії (1986 р. - за книгу «Завжди в житті»).

Оксана Іваненко також відома як перекладачка з російської, датської, французької мов. Особливо багато зробила вона для перекладу і популяризації казок Г. X. Андерсена.

Померла в Києві 17 грудня 1997 року. Похована на Байковому кладовищі.