Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014
«Друкар книжок небачених»
Оксана Іваненко (1906-1997)
Новітня українська література (ХХ-ХХІ століття)
Всі публікації щодо:
Іваненко Оксана
Твір розповідає про першодрукаря Івана Федорова.
Іван Федоров (Іва'н Федоро'вич) - діяч східнослов’янської культури, один із перших (після Швайпольта Фіоля та Франциска Скорини) східнослов’янських типографів, а також гравер, інженер, ливарник. За наказом Івана Грозного розпочинає книгодрукування на Русі: разом з білорусом Петром Мстиславцем видрукував у 1564 році в Москві свою першу книгу - «Апостол». У 1566 році через переслідування з боку вищого російського духівництва та боярства покинув Москву та переїхав до Великого князівства Литовського. У вересні 1572 року переїхав до Львова, де 1574 року уклав і надрукував перший східнослов’янський посібник - «Буквар» з граматикою та здійснив друге видання «Апостола».
Образ книги - наскрізний образ твору, бо вона - це:
• джерело знань для простого народу: «Стопи книг, однаково великих, однаково гарно оправлених в темну шкіру з тисненням, були перед царем. Скільки людей читатиме їх! Не тільки в церквах лежатимуть вони, як колишні рукописні, важкі, дорогі, недоступні для більшості людей, а зможуть їх купити, читати і не такі вже багаті»;
• зброя у боротьбі за національну незалежність: «Це ж бо було в ті часи, коли польські пани хотіли загарбати собі всі українські землі, завести скрізь католицьку віру. Отже, православні книжки - це була велика зброя проти ополячення».
Через ставлення до книги розкрито й образ Івана Федорова, який
• мріє зробити книгу, а отже, і знання доступними для простого народу;
• прагне стояти на захисті інтересів свого народу: «І це добре зрозумів Іван Федоров своїм глибоким розумом і відчув себе справжнім борцем за свій народ»;
• своїм талантом прагнув служити людям: «Не личить мені в оранці та сіянні насіння життя своє коротати. Замість рала в мене ремесло художнє, замість насіння житнього - духовне насіння повинен я по світу розсівати... І всім роздавати духовну їжу».
Така відданість робить людину «безсмертною». У 1583 році Івана Федорова поховали на цвинтарі Онуфрієвського монастиря, де була розташована одна з перших у Львові друкарень. На могилі першодрукаря братчики Ставропігії поклали кам’яну плиту двометрової довжини. На ній рукою невідомого майстра був вирізаний друкарський знак, а під ним підпис: «Іван Федорович, друкар Москвитин, котрий своїм старанням друкарство небувало обновив».
