Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014

Шістдесятництво
Новітня українська література (ХХ-ХХІ століття)

Всі публікації щодо:
Літературознавство

60-ті роки XX століття в усьому світі - час великих збурень і духовних зрушень, спільним знаменником яких була лібералізація (домагання більшої індивідуальної й національної свободи), пора нестримного оновлення мистецтва (авангардизм в літературі, малярстві, скульптурі, зародження рок- і попмузики).

60-ті роки XX століття в СРСР - так звана хрущовська відлига - період десталінізації і деякої лібералізації радянського суспільства у 1956-1964 роки (себто від XX з’їзду КПРС до усунення від влади М. Хрущова).

Шістдесятництво - таку назву отримав соціокультурний (літературно-мистецький, громадсько-політичний, світоглядно-філософський) рух опору підрадянської України, започаткований у 60-х роках XX століття, це Друге українське відродження XX століття, регенерація національної еліти, винищеної сталінською репресивною машиною у 30-ті роки XX століття; духовна революція проти тоталітаризму.

Культурно-історичними витоками шістдесятництва стали світова культура (особливо модерні література та малярство XX століття); українська література (як класична, так і доби Розстріляного Відродження); народна творчість (фольклор та міфологія, народне мистецтво).

Шістдесятники - так називало себе покоління творчої молоді початку 60-х років XX століття, сформоване в період тимчасової лібералізації суспільного життя в СРСР у 1956-1964 роки. Його яскравими представниками стали В. Симоненко, А. Костенко, І. Драч, Д. Павличко, Б. Олійник, Григір Тютюнник, В. Стус і багато інших. Це покоління, яке зросло від «дітей війни» до лицарів національного відродження; це митці, які у своєму громадянському розвитку пройшли складний шлях поступового звільнення від ілюзій щодо справедливості радянського ладу, поглиблення національної самосвідомості.

Світоглядними засадами шістдесятництва стали:

• лібералізм (культ свободи в усіх її виявах: свободи особистості, нації, свободи духу);

• гуманізм та антропоцентризм (культ людської особистості - центру Всесвіту);

• духовний демократизм (культ простої, звичайної людини-трудівника);

• духовний аристократизм (культ видатної творчої особистості);

• моралізм та етичний максималізм (культ моральності як абсолютного мірила людських вчинків);

• космізм (усвідомлення «планетарної причетності» людини як частинки Всесвіту до космічних процесів);

• активний патріотизм (любов до Батьківщини й рідного народу) і національна самосвідомість;

• сакральне сприйняття рідної мови та історичної пам’яті як оберегів нації;

• культурництво (відстоювання справжньої, високомайстерної культуро-творчості).

Естетичними особливостями культури шістдесятництва є:

• критика інакшістю - заперечення соцреалізму власною творчістю;

• естетична незалежність, відстоювання свободи митця;

• єдність традицій (національних і світових) та новаторства;

• індивідуалізація (посилення особистісного начала), інтелектуалізм, естетизм, елітарність;

• домінування ліричного начала в літературі 1960-х років;

• жанрова система літератури: лірична поезія, балади, притчі, етюди, поеми, сонети, рубаї, ліричні новели, історичні романи, роман у віршах, химерна проза;

• проблемно-тематичні обшири творчості: традиційні (природа, Вітчизна, народ, історична пам’ять, людина у всьому багатстві її проявів - суспільне життя, моральність, кохання, творчість) та нові теми (підкорення космосу, етична правомірність НТР, стандартизація особистості в умовах новітнього міщанства);

• образне мислення як конкретно-реалістичне, так і умовно-асоціативне, метафоричне;

• образний світ: традиційні образи (птах, крило, криниця, джерело, сонце, серце...) та реалії НТР (синхрофазотрон, атом, ДНК...);

• поетична мова: розширення словесної палітри за рахунок прозаїзмів та лексики НТР, інтенсивної мовотворчості; ритміко-інтонаційні новації.

Це покоління дало потужний поштовх розвитку національних культур усіх народів СРСР. Найбільш потужним рух шістдесятництва став в Україні, де він набув рис загальнонаціонального явища і зосередив у собі глобальні українські проблеми: викриття тоталітарної системи та її імперської політики, утвердження самосвідомості українства, входження його в систему світової цивілізації і культури, пробудження індивідуальної гідності людини, свідомої своїх прав, свобод і обов’язків.

І хоча політична «відлига» була недовгою і швидко змінилась епохою «застою», шістдесятництво, переслідуване державою, і сьогодні живить національну самосвідомість, визначивши завдання мистецтва у тоталітарному суспільстві, шляхи розвитку культури й моралі у напрямі до європейських і світових загальнолюдських ідеалів.