Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014
Шістдесятництво
Новітня українська література (ХХ-ХХІ століття)
Всі публікації щодо:
Літературознавство
60-ті роки XX століття в усьому світі - час великих збурень і духовних зрушень, спільним знаменником яких була лібералізація (домагання більшої індивідуальної й національної свободи), пора нестримного оновлення мистецтва (авангардизм в літературі, малярстві, скульптурі, зародження рок- і попмузики).
60-ті роки XX століття в СРСР - так звана хрущовська відлига - період десталінізації і деякої лібералізації радянського суспільства у 1956-1964 роки (себто від XX з’їзду КПРС до усунення від влади М. Хрущова).
Шістдесятництво - таку назву отримав соціокультурний (літературно-мистецький, громадсько-політичний, світоглядно-філософський) рух опору підрадянської України, започаткований у 60-х роках XX століття, це Друге українське відродження XX століття, регенерація національної еліти, винищеної сталінською репресивною машиною у 30-ті роки XX століття; духовна революція проти тоталітаризму.
Культурно-історичними витоками шістдесятництва стали світова культура (особливо модерні література та малярство XX століття); українська література (як класична, так і доби Розстріляного Відродження); народна творчість (фольклор та міфологія, народне мистецтво).
Шістдесятники - так називало себе покоління творчої молоді початку 60-х років XX століття, сформоване в період тимчасової лібералізації суспільного життя в СРСР у 1956-1964 роки. Його яскравими представниками стали В. Симоненко, А. Костенко, І. Драч, Д. Павличко, Б. Олійник, Григір Тютюнник, В. Стус і багато інших. Це покоління, яке зросло від «дітей війни» до лицарів національного відродження; це митці, які у своєму громадянському розвитку пройшли складний шлях поступового звільнення від ілюзій щодо справедливості радянського ладу, поглиблення національної самосвідомості.
Світоглядними засадами шістдесятництва стали:
• лібералізм (культ свободи в усіх її виявах: свободи особистості, нації, свободи духу);
• гуманізм та антропоцентризм (культ людської особистості - центру Всесвіту);
• духовний демократизм (культ простої, звичайної людини-трудівника);
• духовний аристократизм (культ видатної творчої особистості);
• моралізм та етичний максималізм (культ моральності як абсолютного мірила людських вчинків);
• космізм (усвідомлення «планетарної причетності» людини як частинки Всесвіту до космічних процесів);
• активний патріотизм (любов до Батьківщини й рідного народу) і національна самосвідомість;
• сакральне сприйняття рідної мови та історичної пам’яті як оберегів нації;
• культурництво (відстоювання справжньої, високомайстерної культуро-творчості).
Естетичними особливостями культури шістдесятництва є:
• критика інакшістю - заперечення соцреалізму власною творчістю;
• естетична незалежність, відстоювання свободи митця;
• єдність традицій (національних і світових) та новаторства;
• індивідуалізація (посилення особистісного начала), інтелектуалізм, естетизм, елітарність;
• домінування ліричного начала в літературі 1960-х років;
• жанрова система літератури: лірична поезія, балади, притчі, етюди, поеми, сонети, рубаї, ліричні новели, історичні романи, роман у віршах, химерна проза;
• проблемно-тематичні обшири творчості: традиційні (природа, Вітчизна, народ, історична пам’ять, людина у всьому багатстві її проявів - суспільне життя, моральність, кохання, творчість) та нові теми (підкорення космосу, етична правомірність НТР, стандартизація особистості в умовах новітнього міщанства);
• образне мислення як конкретно-реалістичне, так і умовно-асоціативне, метафоричне;
• образний світ: традиційні образи (птах, крило, криниця, джерело, сонце, серце...) та реалії НТР (синхрофазотрон, атом, ДНК...);
• поетична мова: розширення словесної палітри за рахунок прозаїзмів та лексики НТР, інтенсивної мовотворчості; ритміко-інтонаційні новації.
Це покоління дало потужний поштовх розвитку національних культур усіх народів СРСР. Найбільш потужним рух шістдесятництва став в Україні, де він набув рис загальнонаціонального явища і зосередив у собі глобальні українські проблеми: викриття тоталітарної системи та її імперської політики, утвердження самосвідомості українства, входження його в систему світової цивілізації і культури, пробудження індивідуальної гідності людини, свідомої своїх прав, свобод і обов’язків.
І хоча політична «відлига» була недовгою і швидко змінилась епохою «застою», шістдесятництво, переслідуване державою, і сьогодні живить національну самосвідомість, визначивши завдання мистецтва у тоталітарному суспільстві, шляхи розвитку культури й моралі у напрямі до європейських і світових загальнолюдських ідеалів.