Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014

«Ти знаєш, що ти - людина?»
Василь Симоненко (1935-1963)
Новітня українська література (ХХ-ХХІ століття)

Всі публікації щодо:
Симоненко Василь

Твір починається тезою, яка аргументується відповідно до загальноприйнятих у всьому цивілізованому світі моральних норм: кожна людина є неповторною. Таке трактування особистості на той час йшло врозріз із державним баченням людини лише у складі монолітного поняття «народ», яким держава вміло маніпулювала заради досягнення покірності й слухняності, обертаючи яскраві індивідуальності на сіру безлику масу. Людина у першу чергу розглядалась як частина виробничого колективу, її найпершим життєвим обов’язком було виконувати й перевиконувати соціалістичні зобов’язання. Важко повірити, але навіть питання особистого життя людини, стосунки у сім’ї, вибір життєвого шляху могли обговорюватись на засіданнях виробничого колективу! Простота й очевидність визначення людської сутності, що висловлена у вірші, шокувала людей, уже звиклих до покори. Без пафосу й епітетів В. Симоненко будив у людей почуття власної гідності, бажання бути особистістю й на власний розсуд обирати життєвий шлях. Саме це є основним мотивом поезії, який посилюється за допомогою вживання анафори:

Ти знаєш, що ти - людина?

Ти знаєш про це чи ні?

та епіфори (різновиду тавтології):

Усмішка твоя - єдина,

Мука твоя - єдина,

Очі твої - одні.

Щирість викладу досягається риторичними запитаннями, а також порадами, які може дати лише близька людина, глибоко стурбована саме твоєю долею.

Вірш є яскравим зразком філософської лірики.

Поміркуймо з науковцями

Саме розтоптану в роки сталінського свавілля людську гідність очищає від бруду, підносить з болота В. Симоненко. Одним з його найперших віршів, що справив враження вибуху в країні, де ще не відійшли духовні зашпори від постійного ляку, в якому жили - існували - люди, є вірш «Ти знаєш, що ти - людина...».

В. Неділько