Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014

«Перехожий»
Василь Симоненко (1935-1963)
Новітня українська література (ХХ-ХХІ століття)

Всі публікації щодо:
Симоненко Василь

Поезія «Перехожий» написана 1963 року і присвячена Ліні Костенко. На перший погляд, дивним є предмет зображення - хода перехожого... Проте не забуваймо, що це були роки відлиги, час морального вивільнення думки з тенет тоталітарної системи. Тому й хода перехожого - не така, до якої звикли раніше: монолітні ряди мас - нога в ногу, плече в плече, - це хода вільної людини, очі якої бачать далеч, ноги якої творять ходу, як мистецтво бути вільним, «натхненно і мудро». Скільки емоцій у цій ході: шалене щастя, гарячий сміх, зачарування світом, що разом складаються у вулканний гімн! Ось перехожий спіткнувся... Хтось докоряє, хтось співчуває - а він, знову йде прямо! Неймовірно, але В. Симоненко тут відстоює право кожної людини на помилку, бо не можна пройти все життя не спіткнувшись, але ж головне - вчасно випрямувати ходу і знову йти життям, творячи його на власний розсуд. Людина - це неповторна особистість - таким є основний мотив цієї поезії.

Для створення образів перехожого й людського натовпу, що не усвідомлює поки що соціальних змін, автор використовує емоційно забарвлену лексику, антитетичну за смислом: перехожий іде натхненно, мудро, його ноги співають; натовп втюпився в полускану (засмічену) землю, волоче очі в пилюці (як важко підняти їх і відчути красу навколишнього світу й власну неповторність!), мова людей груба («Треба дивитись ото під ноги...»), до того ж іще й скалічена русизмами («Так можна голову потерять...»). Будь-яка хиба людини для натовпу - смакування чужої біди, а то ще й гірше - словесний футбол... Коли ж і ці люди навчаться ходити прямо, натхненно?