Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014
Ліна Костенко (народилася 1930)
Новітня українська література (ХХ-ХХІ століття)
Всі публікації щодо:
Костенко Ліна
Ліна Костенко була однією з перших і найпомітніших у плеяді молодих українських поетів, що виступили на рубежі 50-60-х років XX століття. Збірки її віршів «Проміння землі» (1957), «Вітрила» (1958) та книга «Мандрівки серця» (1961) не тільки засвідчили справжню творчу зрілість поетеси, а й стали причиною і відвертих, і завуальованих гонінь з боку радянської влади на щире слово поетеси. Та саме в ті роки Ліна Костенко, незважаючи ні на що, посилено працювала над своїм найвидатнішим до сьогодні твором - романом у віршах «Маруся Чурай». Книги Л. Костенко «Над берегами вічної ріки», «Маруся Чурай», «Неповторність» стали небуденними явищами сучасної української поезії, явищами, які помітно впливають на весь її подальший розвиток.
Народилась у м. Ржищеві на Київщині в сім’ї учителів. 1936 року родина переїхала до Києва. Дитинство було засмучене арештом і засланням батька як ворога народу.
Навчалася в Московському літературному інституті імені М. Горького, який закінчила з відзнакою й повернулася до Києва. Видає перші поетичні збірки.
1961-1977 роки - період так званої духовної еміграції, вимушеної поетичної мовчанки. Акція протесту (голодування, виступи на захист політв’язнів). 1963 року збірка «Зоряний інтеграл», що мала вийти друком, була розсипана, а 1972-го створено збірку «Княжа гора», яку авторка подала до друку і якій також відмовлено в оприлюдненні.
Нарешті 1977-го, після шістнадцяти років вимушеної ізоляції від читача, надруковано збірку «Над берегами вічної ріки», 1979 року - роман у віршах «Маруся Чурай», 1980-го - збірку «Неповторність».
1987 року Ліну Костенко за збірку «Неповторність» і роман «Маруся Чурай» відзначено Державною премією України імені Т. Шевченка. Того ж року видруковано книгу поезій «Сад нетанучих скульптур», книжку для дітей «Бузиновий цар».
1990 року у США відбувся Всесвітній конгрес «Ліна Костенко - поет і мислитель». На початку 1990-х Ліна Костенко відійшла від політики у «внутрішню еміграцію» і відмовлялася давати будь-які коментарі політичним процесам. «Та й немає в нас політики, - переконана поетеса. - У нас блатні розбірки. А політика - це мистецтво управляти країною».
1995 року мисткиню нагороджено Міжнародною літературною премією імені Ф. Петрарки за книгу «Інкрустації», що вийшла італійською мовою. У дипломі зазначено «Спеціальна премія світовій поетесі Ліні Костенко».
1999 року вийшов роман у віршах «Берестечко», основна частина якого була написана протягом 1966-1967 років.
2000 року Ліна Костенко стала першим лауреатом Міжнародної літературної премії імені Олени Теліги «За справжнє лицарство у житті, подвижницьку діяльність в ім’я України. Створення високохудожніх творів».
19 березня, 2005 рік. Відбувся «круглий стіл» «Поезія Ліни Костенко в часах перехідних і вічних», участь у якому взяла й Ліна Василівна. Вона заявила: «Був у мене такий задум - дати всю українську історію - від початку до кінця. Жодного історичного твору я не напишу більше! Скільки можна терпіти оцю зневагу до української історії, українського слова! ...щойно я закінчила повість, яка називається “Записки українського самашедшего”, і все, що зараз робиться, в цій повісті є».
2010 року роман «Записки українського самашедшего» вийшов друком і спричинив неабиякий ажіотаж, аж до скандалу і припинення туру Ліни Костенко Україною.
Поміркуймо з науковцями
Муза Ліни Костенко любить правду. Правда - це її культ... вона її сила і її мука, бо правда у вічному двобої зі своїм антиподом. Тільки людина твердої волі може їй [брехні] протистояти, піти їй наперекір, стати всупереч і не поступитись.
Т. Салига
