Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014

Дмитро Павличко (народився 1929)
Новітня українська література (ХХ-ХХІ століття)

Всі публікації щодо:
Павличко Дмитро

Дмитро Павличко - один із яскравих представників українського шістдесятництва - збагатив сучасну українську літературу блискучими зразками поем, притч, балад, рубаїв, сонету, короткого вірша, різними формами ліричної та філософської поезії, продовживши традиції мистецької спадщини Максима Рильського, Миколи Зерова, Михайла Ореста.

Павличкові збірки поезій (а їх близько 30) - правдиве свідчення непростої доби, коли роль митця зводилась до панегіричного обслуговування радянської влади та її вождів. Не уникнув подібних «ролей» і Павличко. Проте тоді ж були написані поезії «Коли помер кривавий Торквемада» - пряме звинувачення тоталітаризму, й «Два кольори» - дзвінкий, сильний голос національної душі, що прорвався через ідеологічні загати, через єзуїтську політику «злиття всіх націй і культур».

Разом із вишуканим віршем його творчу скарбницю прикрашають перлини-пісні, які беруть початок із джерел народного мелосу. Покладені на музику композитором Олександром Білашем, Павличкові пісні співатимуть завше, бо вони стали народними і це найвище визнання: «Впали роси на покоси», «Лелеченьки», «Явір і яворина», «Пісня про Україну» та інші. У цих творах код української ментальності звучить правдиво, глибоко: тут і краса рідного краю, і чари рідного слова, і щире кохання, і сум та радість життєвих доріг, минуле, сучасне, майбутнє...

Обстоюючи ідеї незалежної України, Д. Павличко став один з організаторів Народного Руху України, Демократичної партії України, обраний першим головою Товариства української мови імені Т. Г. Шевченка. З 2005 року він - народний депутат України, а на IV Всесвітньому Форумі Українців, що відбувся в Києві 2006 року, Дмитра Павличка було обрано Головою Української Всесвітньої Координаційної Ради.

Поміркуймо з науковцями

До творчості Дмитра Павличка добре пасує рідкісне слово «огром». І справді: починаючи від свого першого вірша 1944 року ...до найновіших творів, Павличко спорудив величезний поетичний Дім. У Державі української поезії він належить до тих, які вражають архітектурною вишуканістю і примхливою непередбачуваністю інтер’єру. Колись історія буде наводити в цьому Домі свій лад - і ніхто напевне не знає, яким він буде. Щось її не влаштує, здасться не вартим уваги, проте багато чого вона залишить як оздобу.

В. Панненко