Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014
«Два кольори»
Дмитро Павличко (народився 1929)
Новітня українська література (ХХ-ХХІ століття)
Всі публікації щодо:
Павличко Дмитро
Ця поезія-пісня є ліричним зверненням до матері, в якому по-філософськи осмислюються глибинні цінності людського життя. Узявши за основу символ української сорочки, яка зберігає тепло материних рук і торкається серця, поет стверджує: в червоно-чорних кольорах прадавнього українського орнаменту, де любов і журба переплелись дивними візерунками, закодовано найдорожчі поняття для людини: пам’ять роду, свята материнська любов, чисте сумління.
Короткий вірш охоплює усе життя людини - від весняної юності до зимової сивини. Проте контрастне зображення не торкнулося понять «молодість - старість», а розмежовує глибокі моральні критерії оцінювання смислу людського буття, на які не можуть вплинути червоні й чорні кольори долі.
Образному сприйняттю поезії, глибшому усвідомленню ідейного задуму автора сприяють яскраві метафори (згорточок старого полотна / І вишите моє життя на ньому, Мені війнула в очі сивина), епітети (незнані шляхи, сумні і радісні дороги), фразеологізми (Мене водило в безвісті життя, / Та я вертався на свої пороги), порівняння (Переплелись, як мамине шиття, / Мої сумні і радісні дороги), тавтологія (Два кольори мої, два кольори, / Оба на полотні, в душі моїй оба).
Віршовий розмір поезії - ямб - найбільш уживаний для народних пісень, що підкреслює фольклорні джерела цього вірша.