Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014

«Ринг»
Борис Олійник (народився 1935)
Новітня українська література (ХХ-ХХІ століття)

Всі публікації щодо:
Олійник Борис

Вірш Б. Олійника «Ринг» оповідає про жорстокий бій без правил: ліричний герой, з яким автор ототожнює себе, зустрічається у бою (герці) із бундючним, упевненим у собі - ні, не суперником - ворогом! Той уже наперед підло поклав у праву руку свинець, а продажний суддя - він нічого «не баче»... Відступу назад немає: рушник, який секундант може викинути на знак поразки, залишений у роздягальні на видноті, щоб усім було зрозуміло: бій буде до останнього подиху.

Суперник-ворог завдає удар за ударом,

Він буде бить мене, як схоче:

І знизу, й справа, і згори.

І нижче пояса.

А безликі глядачі, охочі лише до видовища, ревуть від захвату. І коли уже в третьому - останньому - раунді нахабний і безкарний ворог буде готовий завдати свинцевого удару в серце, наш герой, зібравши усі сили, вдарить зліва, так, як того ніхто не чекав, - і заляже несподівана тиша...

Важка перемога, проте закінчився бій справедливим фіналом: совість нашого героя спокійна, адже секундантом на ринзі була його Честь.

Проте цей вірш не на спортивну тематику - це алегорична картина щоденного життя, коли людині треба вступати у бій за честь, за правду, відстоювати власні переконання, незважаючи на байдужість навколишніх і підступність недоброзичливців. Лиш завжди треба вірити у власну перемогу і йти до неї чесно.

У цій поезії гранично розведені поняття «зло» і «добро», для цього майстерно використано різні художні засоби: ворог бундючний, нахабний і безкарний; його хижий секундант чорний, як ворон, він хитрий, як лисиця; підлість ворога підкреслюється зневажливим словом рішенець. Себе як чесного суперника автор зображає скупо, кількома поняттями-символами: рушник як знак поразки залишений у роздягальні; свідоме розуміння жорстокості й безкомпромісності, а то й нечесності ворога та підступності суддів; уміння в рішучий момент зібрати свої сили; Честь за секунданта.

Цей вірш зазвучав жорстким дисонансом серед багатьох творів письменників, які за законами соціалістичного реалізму оспівували «суспільство добра» і всезагальної благості.