Українська література : довідник для абітурієнтів та учнів закладів загальної середньої освіти - В. А. Мелешко 2014

«Байки Харківські»
Григорій Сковорода (1722-1794)
Давня українська література (XI-XVIII століття)

В українську літературу байку як окремий жанр увів Григорій Сковорода.

Подивімось у словник

Байка (від баяти - розповідати, повідувати) — коротке алегоричне ліро- епічне прозове або оповідання, у якому в алегоричних образах звірів, птахів, рослин, речей передано й висміяно людські вади.

Основоположником літературної (авторської) байки вважають давньогрецького байкаря Езопа. Віршову байку розвинув римлянин Федр. Суттєво оновив жанр байки французький поет XVII століття Жан де Лафонтен.

В Україні жанр байки також має давню й багату традицію. Ще у XVII- XVIII століттях у шкільних риториках та поетиках було чимало байок, що мали навчальне призначення. Використовували байки з метою «унаочнення» проповіді у своїх виступах Іоаникій Галятовський і Антоній Радивіловський. Г. Сковорода уклав збірку «Басни Харьковскія». Нові тенденції жанру запропонували у XIX столітті байкарі Л. Боровиковський, П. Гулак-Артемовський, Є. Гребінка, особливо А. Глібов (з його творчістю пов’язують розквіт байки). До байки звертались І. Франко, Б. Грінченко, а в XX столітті - В. Блакитний, С. Пилипенко, М. Годованець, П. Глазовий та ін.

Ознаки байки: алегоричність, сюжетність, повчальність, малий обсяг; наявність двох композиційних частин - фабули (оповідної часини) та моралі (повчальної частини).

Подивімось у словник

Алегорія (від грец. allegoria: від allies - інакший, agoreo - говорю) - один із видів інакомовлення, вираження абстрактного об’єкта (поняття) через конкретний образ.

Перша байка Сковороди - віршована («Басня Эзопова»).

Частину байок (15), що ввійшли до збірки, Григорій Савич, за його свідченням, написав у 1769-1774 роках «в лежащих около Харькова льсах, полях, садах, селах, деревнях і пчельниках». У цих байках («Вітер і Філософ», «Брусок і Ніж», «Орел і Черепаха», «Сова і Дрозд», «Змія і Буфон» та ін.) «сила» складається з одного-двох афористичних речень.

Інші байки (теж 15) Сковорода творив у селі Бабаях біля Харкова. У них сила велика за обсягом, наближається до філософського трактату («Бджола та Шершень», «Зозуля і Дрізд», «Олениця і Кабан», «Баба і Гончар»).

Збірку автор надіслав своєму приятелеві П. Панкову, додавши до неї листа- посвяту. Сковорода розмірковує про байку як жанр: «Байка і притча є те саме. Байка тоді буває кепська й бабська, коли в низькій і смішній своїй шкаралупі не містить зерна істини на горіх свищ... Як обряд є без сили Божої пустовщина: так і байка без істини. Коли ж із істиною: хто насмілиться назвати брехливою?» Григорій Савич закликає: «Друже мій! Не зневажай байкарства».

Особливості байок Сковороди:

- написані прозою;

- композиційно складаються з двох частин: фабули (сюжету) та сили (так автор називає мораль байки). У багатьох творах сила більша за фабулу і переростає у філософський трактат;

- фабула здебільшого побудована на діалогах;

- сюжети здебільшого оригінальні. Лише кілька байок написані на езопівські сюжети (наприклад, «Жайворонки»);

- підносять дружбу, любов, розум і позитивні людські риси;

- містять авторські афоризми, народні прислів’я і приказки.

«Бджола та Шершень». Фабульна частина твору побудована як діалог між Шершнем, який сміється над працелюбністю Бджоли, і Бджолою, яка отримує від праці задоволення. Шершень глузливо запитує: «Скажи мне, Бджоло, чого ти така дурна? Чи знаєш ти, що плоди твоєї праці не стільки тобі самій, як людям користь приносять, а тобі часто і шкодять, приносячи замість нагороди смерть; одначе не перестаєш через дурість свою збирати мед. Багато у вас голів, але всі безмозкі». Бджола відповідає по-сковородинівськи стисло і мудро: «...нам незрівнянно більша радість збирати мед, аніж його споживати. До сього ми народжені і будемо такі, доки не помремо».

У силі так витлумачено алегоричний зміст образів байки: «Шершень - се образ людей, котрі живуть крадіжками чужого і народжені на те тільки, щоб їсти, пити і таке інше. А Бджола - се символ мудрої людини, яка у природженому ділі трудиться».

Мораль (сила) байки «Бджола та Шершень» значно більша, ніж фабула. Вона нагадує трактат, у якому чимало фактів із життя, біблійних висловів, покликання на Цицерона, Епікура.

«Немає більшої радості, аніж жити за покликанням. Солодка тут праця тілесна, терпіння тіла і сама смерть його тоді, бо, душа володарка людини, втішається природженим ділом. Або так жити, або мусиш умерти», - проголошує автор.

На підтвердження своєї думки Григорій Савич наводить цікаві приклади, посилаючись на мисливську собаку, найвеселішу тоді, коли полює на зайця, на домашнього кота, який, вловивши мишу, не їсть її, нарешті, на замкнену в достатку бджолу, яка вмирає з нудьги, бо не може літати по квіткових луках. Отже, переконаний байкар, людина має жити відповідно до своєї природи, займатися «сродною» (природною) працею.

Провідні проблеми байки:

- людина і суспільство;

- смисл життя людини та її покликання;

- праця і споживання.

«Собака і Вовк». Фабула байки дає змогу виокремити складники сюжету:

Експозиція: «У Тітира, пастуха, жили Левкон та Фірідам, два пси, у великій дружбі».

Зав’язка: «Вовк... став набиватися до них у друзі».

Кульмінація: «В одному лише не криюся, що маю хвіст лисячий, а погляд вовчий».

Розв’язка: «Голосом і волосом ти справді на нас схожий, але серце твоє далеко стоїть».

Сковорода у байці «Собака і Вовк» звертається до теми дружби, товариських взаємин (ця тема зреалізована також у творах «Соловей», «Жайворонок і Дрізд»). Возвеличення дружби як найбільшої духовної цінності становить ідею байки: «І рід, і багатство, і чин, і споріднення, і тілесні принади, і науки не спроможні утвердити дружбу. Лише серця, думками єдині, й однакова чесність людяних душ, що у двох чи трьох тілах живуть, - ось де справжня любов і єдність...».

Справді, Вовк, спостерігши, що собаки прославились «і серед диких, і домашніх тварин», набивається до них у друзі. Він хвалиться своїми «чеснотами»: славними та багатими предками, вихованням «модними науками». І додає найголовніший, на його думку, аргумент, який зробить їх, Вовка і Собак, друзями: «Я на обох вас схожий, а голосом і волосом - на пана Фірідама». Різниця між ним і тими, з ким він хотів подружитися, за словами Вовка, полягала лише в тому, що він мав «хвіст лисячий, а погляд вовчий». Собаки ж означили справжню сутність хижака: «Найбільше ж не подобається нам дзеркало душі твоєї - хитрий погляд твій, що скоса на баранця позирає, який онде ходить неподалік».

Байки Сковороди відіграли важливу роль в історії української літератури: вони стали основою для творчості байкарів наступного періоду - П. Гулака- Артемовського, П. Білецького-Носенка, Л. Боровиковського, Є. Гребінки, Л. Глібова.




На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.