Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014

«О земле втрачена, явися...»
Василь Стус (1938-1985)
Новітня українська література (ХХ-ХХІ століття)

Всі публікації щодо:
Стус Василь

Що може підтримати дух в’язня совісті у страшних умовах концтаборів? Лише віра у свою справу, честь, а ще - спогади про далеку, маже втрачену рідну землю... Таким спогадом є вірш «О земле втрачена, явися...», в якому одна за одною постають прекрасні картини життя - вільного, щасливого, не затьмареного гіркою думою. Тут і «сині ниви», і «чорне вороння лісів», і бризки райдуги, «забуті радощі, жалі», і «грішна і свята» любов...

Проте, мабуть, помилковим буде віднести цей твір до чистої пейзажної лірики, адже постає питання: заради ЧОГО позбувся ліричний герой усієї цієї краси і звичайного людського щастя? На олтар якої ідеї поклав своє життя? Чи варта ця ідея такої жертви? Як бачимо із поезії, зболений стражданнями герой не жалкує щодо обраного шляху - роса згадок неначе надає йому, спраглому і знесиленому, нової наснаги:

О земле втрачена, явися бодай у зболеному сні,

і лазурово простелися, і душу порятуй мені.

Вірш «О земле втрачена, явися...» є високим зразком громадянської лірики, який перегукується мотивами й образами з казематною лірикою Т. Шевченка, зокрема з його поезією «Садок вишневий коло хати...».

Віршовий розмір поезії - ямб. Римування перехресне.