Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014


Володимир Підпалий (1936-1973)
Новітня українська література (ХХ-ХХІ століття)

Володимир Підпалий родом з покоління, у якого «дитинство в дитинстві украла війна». Народився 9 травня 1936 року в селі Лазірках, за 25 км від Лубен. Батько працював на залізниці, захоплювався садівництвом та бджільництвом; він загинув у 1943 році під Києвом. Мати померла під час служби сина в армії.

Володимир Підпалий навчався у звичайній сільській школі. За власним свідченням, любив історію, літературу, та не розумів точних наук. Закінчивши 10 класів, як і багато інших своїх ровесників, працював у колгоспі. 1955 року був мобілізований на флот, а коли демобілізувався (через хворобу ніг), поступив до Київського університету на філологічний факультет (український відділ).

Письменник Євген Гуцало згадував: «Запам’ятався він мені тоді - трохи вищий середнього зросту, стрункий, худорлявий. Обличчя продовгасте, наче воскової барви. І розсипчастий пшеничний чуб над високим прямим чолом. Ясні чисті очі, що промінилися тихою доброю ласкою. І ще - його усміх, що при розмові весь час не сходив з обличчя».

Поет цей, на відміну від своїх видатних сучасників - Івана Драча, Ліни Костенко, Миколи Вінграновського, Бориса Олійника, - за життя був маловідомий, бо рідко видавалися його твори. Десяткам книг поезій давав дорогу Підпалий, працюючи редактором у видавництвах, а власні лежали у шухлядах.

У так званий застійний період 60-70-х років XX століття важко складалася творча доля письменників. Сірий прес тих часів давив безжально. Підпалий був оточений завісою підозри, йому навішували різні ярлики, а він мав свої погляди, любив свій народ, з болем у серці переживав удари тяжкої долі і продовжував творити. В атмосфері масового цькування талантів Володимир Підпалий не зламався, навіть підтятий жорстокою хворобою, не зрадив ні себе, ні друзів.

Найближчим по духу до поета був Григорій Сковорода, адже в центрі його філософії стояла Людина, її сенс життя. Бажання пізнати себе, щоб усе краще віддати людям, було потребою душі обох митців, яких породила полтавська земля. Нездоланна філософія серця дає змогу В. Підпалому правдиво й критично поглянути на світ тоталітарного режиму, в якому він жив, і - вистояти в ньому.

В. Підпалий - це самобутній лірик, поет, чиє слово гідне того, щоб стати перед судом найвимогливішої аудиторії. Було тоді таке поняття в критиці - «тиха» поезія. Так ось, він належав саме до «тихої» поезії. І навіть назви його збірок: «Зелена гілка», «Повесіння», «Тридцяте літо», «В дорогу за ластівками», «Сині троянди», «Береги землі» - щирі, тихі, світлі.

Володимир Підпалий помер 24 листопада 1973 року.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.