Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014

Міфи і легенди
Народний епос
Усна народна творчість

Всі публікації щодо письменника:
Фольклор

За характером побутування і функціями твори народного епосу поділяють на два складники - казковий і неказковий епос. До казкового належать казка, анекдот; до неказкового - міф, легенда, переказ, бувальщина, народне оповідання.

Вагоме місце в народному епосі посідають міфи й легенди.

Міф зародився як найпростіше уявлення про світ, який оточує людину, і є своєрідним ступенем пізнання довкілля. Людина наділяла людськими рисами, думками, почуттями, бажаннями всю природу. Надприродних істот (богів, героїв) теж гуманізувала. Духовний світ людини персоніфікується: окремі думки пояснюються волевиявленням певного бога чи божества - кохання, пам’яті, сміливості, страху тощо.

За тематикою міфи поділяють на кілька циклів: 1) космогонічні - про походження життя, створіння Всесвіту; 2) антропогонічні - про створення (появу) людини; 3) тотемічні - про тотемічних предків окремих племен, в основі яких лежать фантастичні уявлення про походження племені від певних тварин; 4) теогонічні - про походження богів; 5) календарні - про річні цикли природи та обряди, пов’язані зі зміною пір року і господарською діяльністю; 6) есхатологічні - про потойбічний світ і передбачення майбутнього; 7) історичні, або культово-біографічні, - про життєві випробування і діяння окремих героїв.

Поміркуймо з науковцями

Давній праслов’янський міф - це не так оповідь про створення світу, як сукупність поглядів, на основі яких пояснювали природні та суспільні явища, здійснювали ритуали та обряди, тобто своєрідна система уявлень про Всесвіт.

М. Лановик, З. Лановик

У давньоукраїнській міфології науковці виокремлюють п’ять тематичних груп: 1) космогонічні - про походження Світу; 2) теогонічні - про походження богів; 3) антропоморфічні - про походження людини; 4) зооморфічні - про походження тварин; 5) ботаноморфічні - про походження рослин.

Поміркуймо з науковцями

Часто теми тісно переплітаються. Наприклад, розповіді про створення світу обов’язково пов’язані з діяннями божеств, а в міфах про добування вогню персонажами виступають як боги, так і люди.

В. Войтович

Подивімось у словник

Міф (грец. mythoś - слово, сказання) - узагальнено-цілісне сприйняття дійсності, що характеризується нерозчленованістю реального і ідеального й виявляється на рівні підсвідомого; розповідь про богів, духів, героїв, надприродні сили, які брали участь у створенні світу й уособлювали в образній формі незрозумілі для давніх людей природні і суспільні явища. За шкільними підручниками, міф - вигадана розповідь, яка передає уявлення наших предків про Всесвіт, природу, богів, демонів тощо (Л. Шабельникова); міф - первісні уявлення людей про Всесвіт (Р. Мовчан).

Міф «Про створення землі», який належить до космогонічної тематичної групи, відбиває бачення праукраїнцями світобудови. Дуже давно, сказано в міфі, коли «землі ще не було, всюди була вода». У творенні землі (як тверді) беруть участь два протилежні начала - чорт і Бог, тобто злий дух і дух добра, світла. Чорт виконує чорнову, важку роботу - пірнає і дістає пісок з річкового дна. Проте керує його діями Бог: «Бог прийшов до чорта та й повів чорта до Дніпра, щоб пурнув да виніс піску в руці». Богові відведено роль вищу, він здійснює завершальний акт: «...сіяв [пісок] тут усюди по тих водах, дак стало вже сухо і світ став...»

Достовірність створення землі підтверджена вказівкою на джерело інформації: «Кажуть люди старі, що так було».

Якщо міфи - це давні поетичні уявлення й розповіді про створення світу та всього живого в ньому, то легенди - розповідь про благородні, рятівні вчинки богів, героїв, лицарів тощо.

Подивімось у словник

Легенда (лат. legenda - те, що належить прочитати) - усне народне оповідання про чудесну подію, що сприймається як достовірна.

За шкільними підручниками, легенда - це переказ про певні (здебільшого реальні) події чи людей, оповитий казковістю і фантастичністю (Л. Шабельникова); легенда - придумана оповідь про якусь подію, особу, явище, походження назв тощо, що сприймається як достовірна (Р. Мовчан).

Залежно від змісту і походження сучасні літературознавці поділяють легенди на 1) міфологічні - ґрунтуються на давніх дохристиянських уявленнях, які з часом втратили свою світоглядну основу і набули суто символічного художнього значення; 2) антропоморфічні - оповіді чи явища дійсності набувають людських рис; 3) апокрифічні - оповіді церковно-релігійного змісту, створені на основі мотивів та образів біблійної і апокрифічної літератури; 4) топонімічні - оповіді про походження географічних назв (топонімів); 5) історично-героїчні - оповіді про незвичайні, фантастичні епізоди, пов’язані з історичними подіями минулого; 6) зооморфічні - оповіді про перетворення людини на тварину, про тварин-тотемів та їхнє можливе перетворення на людину; 7) космогонічні - оповіді про походження Всесвіту, Землі, небесних тіл; 8) етіологічні – оповіді про походження різних природних явищ (дощу, грому тощо), окремих видів рослин, тварин, птахів та ін.

Легенда «Про зоряний Віз» належить до космогонічної групи, адже в ній йдеться про походження сузір’я. У легенді «Про зоряний віз», як загалом майже в усіх творах цього жанру, фіксуються події дуже давнього часу (на початку легенди звучить усталена фраза: «Колись давно...»). Немає у творі й ознаки «прикріпленості до конкретної географічної території» (М. Лановик, З. Лановик): «...de саме - невідомо».

В основній частині поєднано кілька епізодів, у тому числі і фантастичних. «Трапилась велика посуха» - повідомляється у творі. І згідно зі специфікою жанру, ця посуха - надзвичайна: «...не тільки в річках та озерах, а навіть і в колодязях повисихала геть-чисто вся вода». Без води люди почали хворіти; захворіла і вдова, у якої була «всього-на-всього одна донька». Щоб врятувати матір, донька «взяла глечик та й пішла шукати води». І знову, відповідно до особливостей жанру легенди, не сказано про місце знахідки води («Де вона її шукала, хто її знає, а тільки десь-то знайшла»). По дорозі вдовина донька зустрічає почергово семеро людей, які майже помирали від спраги, і всім «давала пити і всіх одволала од смерті». Води в глечику залишилося «на самому дні».

Наступний епізод: утомившись, дівчина сіла відпочити, поставила глечик на землю; де не взявся собака, хотів, мабуть, «теж напитися та й перекинув» воду.

Розв’язка легенди - фантастична: з перекинутого псом глечика «вилетіло сім зірок великих і восьма маленька», піднялися на небо «та й поставали» там.

Епілог легенди - повчальний підсумок-тлумачення: зірки - то сузір’я Віз, або «душі тих людей, що дівчина їм давала пити, а восьма, маленька, - так то душа собаки», яка перекинула глечик. Зоряний Віз постав на небі, переконує легенда, щоб усі бачили, яка «щира була тая дівчина». За щирість Бог «послав дощ на ту країну».

Отже, у легенді «Про зоряний Віз», подібно до інших зразків цього фольклорного жанру, йдеться про чудесно-фантастичні явища, «що вважаються достовірними» (Ю. Ковалів). Легенда характеризується малоепізодичністю; композиційно-сюжетною неусталеністю; події в ній «мисляться як дуже давні» (М. Лановик, З. Лановик).

Твір не лише пояснює виникнення та форму сузір’я, а й прославляє милосердя, доброту, щирість.

Подивімось у словник

Зоряний Віз - це народна назва сузір’я Мала Ведмедиця, що розташоване в Північній півкулі. Найяскравіша зірка сузір’я - Полярна. Його ще називають Малий Віз, Пасіка. Інші українські назви сузір’їв: сузір’я Плеяди - Стожари, Качине гніздо, Баба; Велика Ведмедиця - Віз, Колісниця, подекуди - Сажари, Ківш; сузір’я Лебедя - Хрест; Волосся Вероніки - Волосожари, Волопас, Воляр; Кассіопея - Борони; Терези - Дівка з відрами; Овен - Варан, Баран, Скоп; Риби - Русалка, Рибалка.

Легенда «Як виникли Карпати» пояснює походження назви гір, уславлюючи при цьому богатирів, захисників простих людей, таких як Карно («...горам на несть Карпа дали назву Карпати»). Злих панів, що знущалися з кріпаків, народна фантазія покарала тим, що загнала під землю (негативний образ Силуна). Інколи в горах бувають землетруси, які люди пояснювали тим, що це Силун намагається вирватися з печери, куди його загнав сміливий і сильний парубок Карпо. Назва «Карпати» має давньовічну історію і такі значення у перекладі, як «камінь», «купа каміння», «значні нерівності», «підводні каміння», «значні стовбури», або «коріння».

Тема легенди - історія утворення Карпатських гір за народним повір’ям.

Ідея - перемога справедливості, добра та правди (Карпо) над кривдою та злом (Силун).

Силун - велетень-багатій, який примушував людей тяжко працювати. У творі також згадується про озеро Синевір, яке так назвали, бо «було синє-синє, як небо».

Легенда «Чому в морі є перли і мушлі» розповідає про кохання царської доньки та бідного парубка. Цар хотів, щоб донька вийшла заміж за багатого, тому, буцімто давши згоду на одруження, шукав багатого нареченого. Засмучена дівчина, здогадавшись про задум батька, пішла до моря. До неї випливла золота черепаха, яка дала дівчині камінь з голкою. Коли царівна вкололася, вона заплакала. Її сльози перетворились на перлини, а краплі крові - на мушлі. Дівчина зібрала морське багатство і віднесла коханому. Цар, побачивши дорогі перли і мушлі, дав згоду на одруження закоханих.

Тема - виникнення перлів та мушель.

Ідея - оспівування кохання, що долає життєві перешкоди.

Подивімось у словник

Черепаха - це символ мудрості, довголіття, захисту, стабільності та успіху у справах.

Мушля - захисний скелетний утвір, що вкриває тіло багатьох найпростіших, більшості молюсків, плечоногих та деяких ракоподібних. Для практичного використання та колекціонування найбільше значення мають мушлі молюсків. Особливо - мушлі великого розміру, ними навіть викладали тло картин або екзотичні фігури. З мушель молюсків з давніх часів виготовляли посуд, ложки, ножі, рибальські гачки, сигнальні ріжки, амулети, прикраси, навіть гроші. З деяких мушель добувають перламутр.

Перлина виникає всередині мушлі, коли туди потрапляє стороння речовина (напр., піщинка); схожа на перламутрове зерно кулястої форми. Розміри перлів - від мікроскопічних до голубиного яйця. Колір білий, рожевий, жовтуватий, іноді — чорний. Розрізняють перли морські й річкові. Поняття «перлина» стало синонімом усього красивого та досконалого. За переказами, перли сприяють довголіттю, процвітанню та добробуту, оберігають від невірних друзів. Вважалося, що перли дарують їх володарю розсудливість, тому його ніхто і ніколи не обдурить. Оскільки перли символізують чистоту, в багатьох країнах вони є обов’язковим компонентом весільного вбрання нареченої.

Одним із видань язичницьких міфів і легенд є книга Сергія Плачинди «Міфи і легенди Давньої України» (К.: Спалах ЛТД, 1997). Автор реставрував ці зразки українського фольклору, поділив їх на три тематичні групи: «Як творився світ», «Боги і люди», «Гнів богів». Також подав «Словник давньоукраїнської міфології».







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.