Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014

«Тиха елегія»
Володимир Підпалий (1936-1973)
Новітня українська література (ХХ-ХХІ століття)

Всі публікації щодо:
Підпалий Володимир

Творчість В. Підпалого довгий час замовчувалась за те, що учила кожного, хто читав вірші поета, любити Україну, любити без гучних промов, урочистих присяг, а так, як люблять рідну матір, - щиро, віддано, безкорисливо. Такою любов’ю наснажений вірш «Тиха елегія».

Подивімось у словник

Елегія (з грецької - журлива пісня) - 1) один із жанрів лірики, вірш, у якому виражені настрої смутку, журби, роздуму; 2) музичний твір задумливого, сумного характеру.

Поняття «елегія» уже містить таку ознаку музичного чи літературного твору, як «тихий». Неможливим є поєднання слів «голосна елегія». Проте автор удався до тавтології - поєднання слів «елегія» і «тиха», щоб підкреслити найвищу міру своєї любові до Батьківщини, до рідного краю.

В. Підпалий порушує у поезії важливі проблеми: ставлення до рідного краю, природи, місця кожної людини у суспільстві, збереження рідної мови, вірності Батьківщині. Кожна людина у свій час дає відповіді на поставлені питання. Тільки одні «патріоти» кричать про це з високих трибун, а ліричний герой поезії відповідає на них... мовчанням, глибоко в серці оберігаючи святе поняття любові до Батьківщини, що є дуже містким: це і рідна земля, і мова, і народ, дружина, син, сім’я, найрідніші люди... Про справжню любов не кричать на майданах - її свято оберігають і захищають. Поет говорить про цю любов відверто, щиро, без зайвої патетики. Такій людині можна вірити. Глибина почуття ліричного героя розкривається не через слова, а через граничні стани - мовчання і крик.

Твір закінчується словами «Однаковісінько мені...». До чого ж є байдужим автор? До власної долі порівняно з долею Батьківщини. Він вважає, що позбувшись найдорожчого - Батьківщини, - людина духовно помирає. Твір В. Підпалого поєднує із віршем Т. Шевченка «Мені однаково...» не лише спільний рядок «Однаковісінько мені...» - обидва вони виражають глибоку любов до рідної землі - аж до самопожертви.

Для передачі основної думки вірша В. Підпалий використовує цікаві лексичні прийоми, зокрема, повторення однозвучних слів «навіки» і «на віки», що набувають різних смислових відтінків: для людини поняття «навіки» означає «назавжди», «до кінця її життя»; для народу «на віки» - на весь час, доки існуватиме сам народ; фразеологізм «перейти в землю» (померти); а поняття «колискова» у творі означає не лише пісню для заколисування дитини - це пісня, через яку від матері до дитини передаються перші слова рідної мови, її краса і ніжність; надзвичайно органічним у вірші є рядок «на ясні зорі й тихі води», взятий із народної думи «Про Марусю Богуславку».

За формою цей твір - уявний діалог із неозначеною особою, цим підкреслюється, що порушені у творі проблеми стосуються не лише самого автора, а й багатьох людей.

Віршовий розмір - ямб. Римування перехресне.