Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014
«Жива ватра»
Василь Герасим'юк (народився 1956)
Новітня українська література (ХХ-ХХІ століття)
Всі публікації щодо:
Герасим’юк Василь
Герасим’юк укотре використовує в поезії глибинні символи гуцульського менталітету. Ватра у творі - це споконвічний символ очищення від гріхів, захист від напастей і злих сил, запорука подальшого існування:
Ми знову виведем наші отари на наші гори
і за древнім полонинським звичаєм
проженемо крізь неї -
щоби ніяка пошесть не напала,
щоби жоден хижак не внадився,
щоби громи із блискавками не розігнали,
щоби підступний гад вим’я не виссав,
щоби злий дух у провалля не завів.
Ліричний герой поезії, сконденсоване та злите в одну субстанцію «ми», свідомий своєї подальшої долі, але також свідомий своєї місії. І тут знову натрапляємо на біблійну алюзію:
Ми заледве не стали отарою
на високім пасовиську.
Але коли ми навіть, як отара,
пройдемо крізь неї,
тоді дамо іншим дорогу до Сінаю.
Поміркуймо з науковцями
Герасим’юк успішно продовжує характерну для української душі, започатковану ще Григорієм Сковородою, Миколою Гоголем, Тарасом Шевченком екзистенційну традицію в українській літературі. Його цікавить насамперед жива, конкретна, неповторна людина, у душі якої, мов у краплі води, віддзеркалюється Всесвіт. Гострі проблеми сьогодення поет осмислює, удаючись до історичних аналогій, переплетення гуцульської язичницької міфології та християнської етики.
В. Пахаренко