Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014

«Жива ватра»
Василь Герасим'юк (народився 1956)
Новітня українська література (ХХ-ХХІ століття)

Всі публікації щодо:
Герасим’юк Василь

Герасим’юк укотре використовує в поезії глибинні символи гуцульського менталітету. Ватра у творі - це споконвічний символ очищення від гріхів, захист від напастей і злих сил, запорука подальшого існування:

Ми знову виведем наші отари на наші гори

і за древнім полонинським звичаєм

проженемо крізь неї -

щоби ніяка пошесть не напала,

щоби жоден хижак не внадився,

щоби громи із блискавками не розігнали,

щоби підступний гад вим’я не виссав,

щоби злий дух у провалля не завів.

Ліричний герой поезії, сконденсоване та злите в одну субстанцію «ми», свідомий своєї подальшої долі, але також свідомий своєї місії. І тут знову натрапляємо на біблійну алюзію:

Ми заледве не стали отарою

на високім пасовиську.

Але коли ми навіть, як отара,

пройдемо крізь неї,

тоді дамо іншим дорогу до Сінаю.

Поміркуймо з науковцями

Герасим’юк успішно продовжує характерну для української душі, започатковану ще Григорієм Сковородою, Миколою Гоголем, Тарасом Шевченком екзистенційну традицію в українській літературі. Його цікавить насамперед жива, конкретна, неповторна людина, у душі якої, мов у краплі води, віддзеркалюється Всесвіт. Гострі проблеми сьогодення поет осмислює, удаючись до історичних аналогій, переплетення гуцульської язичницької міфології та християнської етики.

В. Пахаренко