Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014

«Планетник»
Борис Харчук (1931-1988)
Новітня українська література (ХХ-ХХІ століття)

Всі публікації щодо:
Харчук Борис

Сюжет своєї повісті-притчі автор буцімто бере з легенди, почутої від жінки, у якої квартирував. Цим він пояснює глибоку філософічність твору, поєднання реальності з фантастикою.

Подивімось у словник

Повість-притча - повість із повчальним змістом, сюжет якої підпорядкований розкриттю й утвердженню певної моралі. У повісті-притчі автор з допомогою алегорії розкриває власні ідеї та думки про найвищі цінності духовного світу, часто протилежні до панівних у суспільстві уявлень про світ і місце людини в ньому.

Головний герой твору - хлопчик, названий далі Планетником. Він зростає дивовижною, мрійливою та спостережливою дитиною. «Оченята бистрі, руки беручкі» - лаконічно характеризує його автор. Милуючись тим, як мати самозречено пильнує город і поле, Планетник також мріє щось посіяти, щоб зійшло. І вперше в житті зростив дивовижну квітку - нарцис. «Відчув, як йому щось діється всередині, - ласкаве й трепетне, чисте, урочисте й високе... Хтось начеб розсклепив йому очі, хтось начеб узяв його за руку й повів».

Помітивши, що сонце на небі схоже на пастуха, що пасе отару хмар, Планетник був неабияк здивований: «Сонце виганяє свою худобу, а вона розходиться чередами. Сонце пасе її в небі, як він гусей на землі. Вражений тим, що сонце - пастух! - втупився оченятами ввись, про все забувшись». Аж ось набігла величезна чорна хмара-бугай і пішла злива, і посипався страшний град, і вибило всі городи й поля, і виплеканий хлопчиною нарцис загинув. У Планетника прокидається шалений спротив силам природи, він виступає сам-на-сам із хмарою, і негода відступає.

Силу планетника помічає й мати, і знахарка, і односельці. Одного разу в його житті відбувається найважливіша зустріч - із дідом Капушем, мудрим старцем, який бере Планетника собі за учня й помічника. Дід навчає його шукати корінь весни і літа, осені і зими, розуміти природу, читати її зелену книгу. Капуш стверджував:

«...світ збудувався і держиться на двох силах - на потузі любові й на потузі терпіння. Ненависть і нетерпець - не менш потужні, але вони великі сили спротиву, і тому не варто піддаватися їм. З любові й терпіння народжуються людина і хліб. Ненависть, нетерпець і незгода на таке нездатні. Грози, віхоли випробовують потуги любові й терпіння. Хто не витримує, той пропав».

Наука Капуша всуціль афористична, тому й діалоги в повісті пересипані афоризмами: «Ми самі як зерно - вийшли із землі», «Краси людини без землі і краси землі без людини нема», «Ніщо не може зацвісти вдруге», «Сила кожного таїться в силі його душі», «Вище голови скачуть нерозумні». Дідусь постійно повторює Планетникові: «Ти людина!». Як розуміти ці слова - справа читача. А недовершена людина саме тому, «щоб жити і вдосконалюватися - піднятися до краси і сили природи, до волі і єдності». Ці слова можна вважати ідеєю твору.

Хлопець сміливо бере на себе тягар великої мудрості, допомагає людям, намагається сперечатися з природою, навіть осідлати хмару. Але люди жорстокі й недалекоглядні, вони все намагаються міряти своїми меркантильними мірками. А Планетникові все-таки вдається перевершити свого вчителя та здійнятися над хмарами.

Борис Харчук використовує в образі Планетника пласт фольклорних уявлень про шукання щастя, народні мотиви про мольфарів, чаклунів, характерників (порівняйте, наприклад, з повістю М. Коцюбинського «Тіні забутих предків»). Одне зі значень слова «планетник» - астролог, людина, котра може віщувати долю за небесними тілами. Письменник використовує також семантичні відтінки цього слова (порівняйте це слово з лексемами «планетний», «планетарний»), підкреслює універсальність, позачасовість і позапросторовість образу. Хлопець-планетник у Бориса Харчука мріє «стати над громами», але в той самий час відповідає за власні слова та вчинки, убачає сенс свого існування в прагненні досконалості й допомозі людям.

Дід Капуш «сидить у бузині і править світом». Цей образ також усуціль фольклорний (пригадайте мудрих дідусів з народних казок і Оха з однойменного твору М. Коцюбинського). «Ти мій учень і помагач» - повторює дідусь Планетникові. Але фраза «Осідлати хмару? Спробуй!» звучить для хлопця і кепкуванням мудреця, і застереженням усемогутнього, і спонуканням учителя.