Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014

Володимир Дрозд (1939-2003)
Новітня українська література (ХХ-ХХІ століття)

Всі публікації щодо:
Дрозд Володимир

Володимир Дрозд народився в с. Петрушин на Чернігівщині. Писати почав рано: двадцятитрирічним юнаком видав першу книжку новел та оповідань «Люблю сині зорі» - і одразу був прийнятий до Спілки письменників.

У 1968 році Володимир Григорович закінчив факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Працював у газетах «Літературна Україна» та «Молодь України», у видавництві «Радянський письменник», багато років був головним редактором журналу «Київ».

Твори митця не всі однаково рівноцінні. їхню тематику насамперед визначали закони соціалістичного реалізму: про колгоспне село (повісті «Так було, так буде», «Новосілля»), про справедливість радянської юриспруденції («Інна Сіверська, суддя»), про героїв-революціонерів («Добра вість» про Ювеналія Мельникова, одного із перших марксистів в Україні). На жаль, мало кому з тогочасних письменників удалося уникнути таких кон’юнктурних тем.

Разом із тим, творилась інша проза - твори, що народились з-під пера справжнього митця, вдумливого, чесного, талановитого, твори, що важко торували шлях до свого читача: повість «Вовкулака», переназвана у видавництві на «Самотнього вовка», йшла до читача дванадцять років, «Ирій» - шість; опублікований лише в журнальному варіанті роман «Катастрофа» (Вітчизна. 1968. № 10) - понад двадцять...

Із творами В. Дрозда, такими як повісті «Ирій», «Замглай», «Балада про Сластьона», «Самотній вовк», новели «Сонце», «Три чарівні перлини», «Білий кінь Шептало», пов’язані здобутки української химерної прози, для якої характерними є міфологічність, філософські роздуми, художня умовність.

Поміркуймо з науковцями

У художньому світі Володимира Дрозда все можна віднайти і відкрити: і веселу фантастику, і життєву, нерідко сувору, безжальну правду, і невичерпно багату поетичну фантазію.

М. Жулинський