Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014

Сучасний літературний процес
Новітня українська література (ХХ-ХХІ століття)

Всі публікації щодо:
Історія літератури

Сучасний літературний процес охоплює період з кінця 80-х років XX століття до нашого часу.

У літературознавстві існують три основні класифікації сучасної літератури: «перша заснована на генераційному принципі, друга - географічному, третя - на принципі естетичної, стильової орієнтації, яка видається центральною» (Р. Харчук).

За генераційним принципом, визначають покоління:

- вісімдесятників;

- дев’яностиків;

- двотисячників.

Вісімдесятники - створили першу в історії повоєнної української літератури опозицію традиційному реалістичному дискурсу.

Представники: Віктор Неборак, Олександр Ірванець, Іван Малкович, Наталка Білоцерківець, Ігор Римарук, Юрій Андрухович, Василь Герасим’юк, Оксана Забужко.

Провідні риси:

1) орієнтація на культурні здобутки Європи, особливо на модерні та пост-модерні тенденції в мистецтві;

2) авторські тексти - це лише вияв власної творчої свідомості;

3) поети-вісімдесятники - інтелектуали, тому їхнє мислення складне, вірш не завжди будується на римі, а тільки на ритмічності.

Дев’яностики - стали закономірними наступниками художньої діяльності своїх попередників, перейнявши від них основні концепти постмодерного дискурсу і додавши юнацького максималізму.

Представники: Іван Андрусяк, Юрій Бедрик (Київ), Сергій Жадан, Ростислав Мельників (Харків), Галина Петросаняк, Леся Демська (Львів).

Провідні риси:

Дев’яностикам вдалося зламати читацький стереотип українського радянського письменника як поважного, оскільки й самі молоді поети і прозаїки прагнули до зовнішнього епатажу. їхні твори розраховані на молодіжну читацьку аудиторію. Естетика ранніх дев’яностиків бере початок у літературному гурті «Нова дегенерація» (Київ), а продовжила свій розвиток у Харкові, у літгурті «Червона Фіра», лідером якого був Сергій Жадан.

За географічним принципом вирізняють «галицько-станіславську» і «київсько-житомирську» школи. До першої належать Юрій Андрухович, Юрій Винничук, Юрко Іздрик, Тарас Прохасько; до другої - В’ячеслав Медвідь, Євген Пашковський, Юрій Гудзь.

У літературному процесі сьогодення активно працюють представники різних мистецьких напрямків, з-поміж яких вирізняють три основні стилі:

1) традиційний народницько-реалістичний зі значним домінуванням неоромантизму - Анатолій Дімаров, Віктор Захарченко, Роман Іваничук, Юрій Мушкетик, Борис Олійник, Дмитро Павличко;

2) модерністський з тяжінням до нового чи старого традиціоналізму - Емма Андієвська, Іван Драч, Оксана Забужко, Олександр Ірванець, Ліна Костенко;

3) постмодерністський з рудиментами неоавангардизму - Іван Андрусяк, Юрій Андрухович, Валерій Шевчук, Степан Процюк.

Характерною особливістю розвитку художнього процесу в Україні епохи постмодернізму стала поява нових літературних угруповань та об’єднань, утворених на різноманітних естетичних платформах:

• Національна спілка письменників України, що відокремилась від СПУ СРСР на X з’їзді 1991 року (Ю. Мушкетик, В. Яворівський), Київ;

• асоціація «Нова література» (Є. Пашковський, В. Цибулько);

• Асоціація українських письменників (АУП) (Ю. Покальчук, Т. Федюк);

• угруповання «Бу-Ба-Бу» (Бурлеск, Балаган, Буфонада) (Ю. Андрухович, В. Неборак, О. Ірванець), Львів;

• «Нова дегенерація» (С. Процюк, І. Ципердюк, І. Андрусяк), Івано-Франківськ;

• «Пропала грамота» (Юрко Позаяк, Віктор Недоступ, Семен Либонь), Київ;

• «Західний вітер» (Василь Махно, Борис Щавурський, Віталій Гайда, Гордій Безкоровайний), Тернопіль;

• «ЛуГоСад» (Іван Лучук, Назар Гончар, Роман Садловський), Львів.