Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014

«Стилет чи стилос?..»
Євген Маланюк (1897-1968)
Українська еміграційна література

Всі публікації щодо:
Маланюк Євген

Ця поезія, написана 1924 року, увійшла до першої збірки поета і дала їй назву - «Стилет і стилос» (1925). Її зміст розкриває естетичну концепцію Є. Маланюка, яка міститься у символах «стилет» і «стилос».

Стилос (по воску) - у Давній Греції бронзовий стрижень, загострений кінець якого використовувався для нанесення тексту на дощечку, покриту воском. Протилежний кінець був плоским, щоб витирати написане. Отже, стилос — це символ вишуканого письменства, коли митець зображує красу навколишнього життя:

Там дивний ліс зітхає ароматом

І ввесь дзвенить од гимнів п’яних птиць.

Співа трава, ніким ще не зім’ята,

І вабить сном солодких таємниць...

Стилет (італ. stilletto від лат. stilus - «паличка для письма», «гострий стрижень») - холодна зброя, кинджал італійського походження з тонким і вузьким клинком. У військовій справі стилет використовувався як додаткова зброя чи зброя самозахисту проти ворога в обладунках. Тут поет прирівнює слово до зброї (цей символ досить часто використовують у поезії, наприклад, у Лесі Українки «Слово, чому ти не твердая криця...») і готовий із цією зброєю захищати світові й національні ідеали:

Та тільки тут веселий галас бою -

Розгоном бур і божевіллям хвиль...

Якому ж символу поезії - стилету чи стилосу - віддати перевагу? Поет вагається:

Стилет ни стилос? - не збагнув. Двояко

Вагаються трагічні терези.

Проте ліричний герой усвідомлює, що і краса, і боротьба - усе це складає красу й безмежжя життя, тому слово є і стилосом, і стилетом.

Віршовий розмір - ямб. Римування - перехресне.