Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти

Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014
«Під чужим небом»
Євген Маланюк (1897-1968)
Українська еміграційна література
Всі публікації щодо:
Маланюк Євген
Поезія ввійшла до збірки «Гербарій» (1926). Вона має 5 частин, кожна з них - особлива за настроєм, ритмомелодикою й мотивами, проте усі частини об’єднані однією темою - ностальгія за втраченою Україною.
У першій частині ліричний герой осмислює для себе, чим є для нього Україна: вулиці прекрасних стародавніх міст Парижа і Праги - ніщо порівняно з рідною землею, яка постає у пам’яті священним Синаєм (Синай - гора на Синайському півострові в Єгипті; де, згідно з Біблією, Бог являвся Мойсею і дав Десять заповідей) - найдорожчими за все є «матернії руки, / Стара солома рідних стріх»...
Друга частина - це антитетичні картини, які постають в уяві ліричного героя: «там» і «тут». Якщо там, в Україні, над розтерзаною землею хижо кричать зловісні круки, то тут, в еміграції, на чужій для себе землі, за зовнішньо спокійним життям - пекучий духовний біль:
Десь сіре поле в чорних круках,
Що пророкують: кари! кар!
А я тут, на чужинних бруках,
Чужий - несу чужий тягар.
У третій частині твору поет називає дуже важливі поняття, до наївності прості й неймовірно глибинні, з яких для нього складається батьківщина: мати на призьбі, яка вже й не чекає повернення сина; піп відспівує його як померлого (а чи не помер емігрант насправді для батьківщини?); весна, запашні липи, злиняла синя річка Синюха; хата із сірою стріхою, завивання пса Бровка, неначе за померлим...
Четверту частину твору можна назвати самотерзанням - настільки гострим постає біль емігранта-перекотиполя з її рядків. Ліричний герой сповна випиває гірку чашу (алкоголю чи туги?), згадуючи рідну землю, що постає далеким і звабним силуетом.
П’ята частина неначе замикає безвихідне смислове коло поезії й життєве коло емігранта-митаря (митарем у Новому Завіті називається людина, яка збирала податки у Давній Іудеї; оскільки митарі були на службі у римського прокуратора Іудеї - по суті, в окупаційної влади, - вони вважалися зрадниками іудейського народу, були всіма зневажені, а спілкування з ними навіть вважали гріхом): знову у пам’яті ліричного героя постають прекрасні й прості українські пейзажі, з якими не зрівняються жодні найпрекрасніші краєвиди світу:
Нащо грім Аргентин? Чудеса Ніагар?
Сниться синя Синюха і верби над плесом...
Для підсилення ефекту автор використовує синекдоху (заміна однини множиною).
Рідна земля стає ніби центром Всесвіту, куди прагне зболена душа ліричного героя, але вороття туди немає:
Сниться гомін дубів прадідівських та річка,
Біла хата та тепла долоня сестри...
Тільки б рідного поля зворушлива стрічка!
Тільки б сіра солома прабатьківських стріх!
Поміркуймо з науковцями
Позиція Є. Маланюка - це позиція вільної у своєму виборі особистості, яка не прислуговує ніяким партійним доктринам. У полі його зору були і європейські модерністи від Джойса до Ануя, і літературний процес в Україні від П. Тичини до Л. Костенко.
В. Неборак