Українська література : довідник для абітурієнтів та учнів закладів загальної середньої освіти - В. А. Мелешко 2014

«Під чужим небом»
Євген Маланюк (1897-1968)
Українська еміграційна література

Поезія ввійшла до збірки «Гербарій» (1926). Вона має 5 частин, кожна з них - особлива за настроєм, ритмомелодикою й мотивами, проте усі частини об’єднані однією темою - ностальгія за втраченою Україною.

У першій частині ліричний герой осмислює для себе, чим є для нього Україна: вулиці прекрасних стародавніх міст Парижа і Праги - ніщо порівняно з рідною землею, яка постає у пам’яті священним Синаєм (Синай - гора на Синайському півострові в Єгипті; де, згідно з Біблією, Бог являвся Мойсею і дав Десять заповідей) - найдорожчими за все є «матернії руки, / Стара солома рідних стріх»...

Друга частина - це антитетичні картини, які постають в уяві ліричного героя: «там» і «тут». Якщо там, в Україні, над розтерзаною землею хижо кричать зловісні круки, то тут, в еміграції, на чужій для себе землі, за зовнішньо спокійним життям - пекучий духовний біль:

Десь сіре поле в чорних круках,

Що пророкують: кари! кар!

А я тут, на чужинних бруках,

Чужий - несу чужий тягар.

У третій частині твору поет називає дуже важливі поняття, до наївності прості й неймовірно глибинні, з яких для нього складається батьківщина: мати на призьбі, яка вже й не чекає повернення сина; піп відспівує його як померлого (а чи не помер емігрант насправді для батьківщини?); весна, запашні липи, злиняла синя річка Синюха; хата із сірою стріхою, завивання пса Бровка, неначе за померлим...

Четверту частину твору можна назвати самотерзанням - настільки гострим постає біль емігранта-перекотиполя з її рядків. Ліричний герой сповна випиває гірку чашу (алкоголю чи туги?), згадуючи рідну землю, що постає далеким і звабним силуетом.

П’ята частина неначе замикає безвихідне смислове коло поезії й життєве коло емігранта-митаря (митарем у Новому Завіті називається людина, яка збирала податки у Давній Іудеї; оскільки митарі були на службі у римського прокуратора Іудеї - по суті, в окупаційної влади, - вони вважалися зрадниками іудейського народу, були всіма зневажені, а спілкування з ними навіть вважали гріхом): знову у пам’яті ліричного героя постають прекрасні й прості українські пейзажі, з якими не зрівняються жодні найпрекрасніші краєвиди світу:

Нащо грім Аргентин? Чудеса Ніагар?

Сниться синя Синюха і верби над плесом...

Для підсилення ефекту автор використовує синекдоху (заміна однини множиною).

Рідна земля стає ніби центром Всесвіту, куди прагне зболена душа ліричного героя, але вороття туди немає:

Сниться гомін дубів прадідівських та річка,

Біла хата та тепла долоня сестри...

Тільки б рідного поля зворушлива стрічка!

Тільки б сіра солома прабатьківських стріх!

Поміркуймо з науковцями

Позиція Є. Маланюка - це позиція вільної у своєму виборі особистості, яка не прислуговує ніяким партійним доктринам. У полі його зору були і європейські модерністи від Джойса до Ануя, і літературний процес в Україні від П. Тичини до Л. Костенко.

В. Неборак







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.