Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014

Микола Гоголь (1809-1852)
Нова українська література (кінець XVIII - XIX століття)

Всі публікації щодо:
Гоголь Микола

Микола Васильович Гоголь народився у Великих Сорочинцях на Полтавщині в сім’ї з давнім козацьким корінням. Навчався в Полтавському повітовому училищі та Ніжинській гімназії вищих наук.

У 1828 році Гоголь переїхав до Петербурга. Там вийшли його повісті та знаменита комедія «Ревізор». Тривалий час Микола Васильович провів у Німеччині, Швейцарії, Франції, Італії.

У 1942 році вийшла друком поема-роман «Мертві душі».

1848 року Гоголь повернувся в Росію, посилено працював над другим томом «Мертвих душ», але спалив рукопис. Невдовзі після цього Микола Васильович Гоголь помер.

Микола Гоголь - видатний український письменник, який писав російською мовою. Він належить до яскравих представників української культури. Сам Гоголь завжди підкреслював свою причетність до українського народу. Тарас Шевченко провідною рисою творчості Гоголя вважав сміх, своєї - плач над руїною України, проте стверджував їхню духовну спільність у запереченні зла.

З дитинства Гоголь зростав в атмосфері української історії, добре володів мовою. У гімназії написав перші твори українською. Працюючи над збіркою «Вечори на хуторі поблизу Диканьки», просить матір, тонкого знавця народних обрядів, надіслати йому детальні описи українського вбрання. Як бачимо, Гоголь не пориває з культурою свого народу, прославляє його велич, духовне багатство, мрії про вільне життя. Письменник бере безпосередню участь у літературному процесі, видає альманах «Украинский сборник», де оприлюднює твори українських письменників.

Видатним явищем української літератури доби романтизму є повість Гоголя «Тарас Бульба». Минулу історичну епоху письменник представляв крізь призму сучасності і закликав засвоїти уроки тієї доби в боротьбі за незалежність України.

Гоголь сприяв високому піднесенню українського мистецтва. Драматурги вдавалися до переробок його творів для українського театру, зокрема Михайло Старицький написав п’єси «Тарас Бульба», «Сорочинський ярмарок», «Різдвяна ніч»; Михайло Лисенко створив опери; поставлено художні фільми «Вій», «Вечір проти Івана Купала», «Втрачена грамота». У багатьох містах України Гоголеві встановлено пам'ятники.

«Вечори на хуторі біля Диканьки» Миколи Гоголя вийшли у двох частинах у 1831-1832 роках і принесли молодому 22-річному письменнику літературну славу. Під час роботи над повістями Гоголь увійшов до мистецького середовища, познайомився з В. Жуковським, С. Аксаковим, знаменитим актором М. Щепкіним. О. Пушкін виявив велику увагу до таланту М. Гоголя, із захопленням відгукувався про його перший художній твір: «Сейчас прочёл «Вечера близ Диканьки». Они изумили меня. Вот настоящая весёлость, искренняя, непринуждённая, без жеманства, без чопорности. А местами какая поэзия! Какая чувствительность! Всё это так необыкновенно в нынешней литературе...».

Вихід повістей «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» засвідчив прихід у літературу митця великого таланту. Життєдайним струменем зі сторінок творів Гоголя ллються мелодії українських пісень. Пісня «Ой на горі та й женці жнуть» була його улюбленою. Письменник щедро використовував український фольклор, здобутки давньої української літератури у своїх новаторських шуканнях. Як і його попередники в українській літературі, Гоголь насичує свої твори народнопоетичними образами й мотивами. Існує версія, що письменник, пишучи свої твори, думав по-українськи й перекладав твори російською, тому його стиль рясніє українізмами.

М. Гоголь, за порадою одного з критиків, веде свої повісті від імені старого пасічника Рудого Панька з Диканьки. Крім нього, Гоголь вводить ще й інших оповідачів - дячка Хому Григоровича, Степана Івановича Курочку з Гадяча, засідателя Хлюста й ін. Завдяки цьому авторові вдалося створити цікаві образи, використати глибокі шари народно-побутової лексики. Основу творів складали теми боротьби українців за незалежність, картини українського побуту, народна фантастика.