Українська література : довідник для абітурієнтів та учнів закладів загальної середньої освіти - В. А. Мелешко 2014


Тарас Шевченко (1814-1861)
Нова українська література (кінець XVIII - XIX століття)

Життя і творчість Т. Шевченка - найбільш вагома за обсягом тема шкільної програми з української літератури, що передбачає перевірку уміння учня орієнтуватися у загальному літературному процесі доби, розуміння місця і ролі у ньому письменника, застосування знань з теорії літератури. Зважаючи на видатне значення Т. Шевченка для становлення і розвитку української культури, сучасна освічена людина має орієнтуватися у біографічних відомостях, пов’язаних із найбільш значущими періодами життя письменника.

Оскільки немає можливості подати детальний огляд біографії Т. Шевченка, можна конспективно акцентувати увагу на найважливіших подіях. Під час опрацювання матеріалу особливу увагу радимо звернути на виділені відомості.

25 лютого (9 березня за н. ст.) 1814 року в селі Моринці Звенигородського повіту на Київщині в родині Григорія Івановича Шевченка, кріпака поміщика Енгельгардта, народився син Тарас. Коли хлопчикові було 9 років, померла його мати і батько одружується вдруге з удовою, у якої було троє своїх дітей. Через два роки помирає і батько. Тарас поневіряється по чужих людях: пасе череду, стає попихачем у вчителя-дяка. Навчившись грамоти, малий Тарас читає твори Г. Сковороди, що справили на нього велике враження. Захоплюється малюванням. Невдовзі його забирають у двірню поміщика Енгельгардта, де хлопчик стає кухарчуком, а потім - козачком. Разом із поміщиком побував у Корсуні, Києві, а пізніше потрапляє у м. Вільно. Там вивчає польську мову, читає твори польських письменників, малює. Якось заставши Тараса за малюванням, поміщик жорстоко покарав його, проте цей випадок показав панові, що у нього є власний художник.

1831 року Енгельгардт переїжджає до Петербурга разом з іншими дворовими. Поміщик законтрактував здібного до малювання хлопця цеховому майстру-живописцю В. Ширяєву. Юний Шевченко познайомився з учнем Академії мистецтв Іваном Максимовичем Сошенком, який дає Тарасу поради, одержує для нього дозвіл працювати вечорами в класах Товариства заохочення художників. З часом І. Сошенко представив Тараса Шевченка конференц-секретарю Академії мистецтв В. Григоровичу з проханням допомогти звільнити його з кріпацтва. Карл Брюллов, видатний російський художник, автор всесвітньо відомої картини «Останній день Помпеї», розпочав роботу над портретом В. Жуковського, призначеним для викупу Шевченка з кріпацтва. 22 квітня 1838 року заходами видатних діячів російської й української культури Т. Шевченка було викуплено з кріпацтва значною мірою за гроші, одержані від лотереї, що відбувалася в царській сім’ї, де був розіграний портрет В. Жуковського роботи К. Брюллова. На спогад про день викупу з кріпацтва Т. Шевченко написав поему «Катерина» і присвятив її В. Жуковському. Т. Шевченко стає вільним слухачем Академії мистецтв, бере успішну участь у мистецьких конкурсах, домагається визнання як художника, отримує високі нагороди за намальовані картини.

Саме на час перебування у Петербурзі припадає початок літературної діяльності Т. Шевченка. Цьому періоду притаманне романтичне світобачення поета. 1840 рік знаменний в історії української літератури - саме тоді вийшла з друку перша збірка творів Т. Шевченка під назвою «Кобзар», де були вміщені твори «Думи мої, думи мої», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч». А в наступному 1841-му світ побачила поема «Гайдамаки», що вийшла з друку окремою книгою. Т. Шевченко виявив себе й талановитим драматургом. У 1843 році він закінчив драму російською мовою «Назар Стодоля», яку пізніше сам переклав українською.

У квітні 1843 року разом з українським письменником Є. Гребінкою Т. Шевченко виїжджає в Україну, подорожує по селах і містах, знайомиться з життям народу, виконує ряд етюдів, начерків, портретів. Після подорожі по Україні у лютому їде до Петербурга. По дорозі зупиняється в Москві, де зустрічається з видатним артистом Московського театру, основоположником реалістичного театрального мистецтва Михайлом Щепкіним. Тут же, у Петербурзі, закінчив поему «Сон» («У всякого своя доля»). Вийшов альбом Т. Шевченка «Живописная Украина». Навесні 1845-го поет знову виїхав до України, де збирався постійно жити і працювати. Перебуваючи в Переяславі в А. Козачковського, написав поеми «Кавказ», «Наймичка», вступ до поеми «Єретик». Тут же, у Переяславі, 25 грудня 1845 року хворий поет створив «Заповіт». Ці твори записав в альбом, якому дав назву «Три літа». Творчість періоду «трьох літ» (часу перебування Т. Шевченка в Україні) різко відрізняється від попередньої романтичної. Вона набуває рис гострого реалізму, служить меті таврування царизму за страшну долю українського народу. Перебуваючи в Україні, поет щиро переймається тяжким становищем українців у Російській імперії, цій «тюрмі народів», шукає шляхів до змін на краще, знайомиться з передовими діячами українського суспільства і відвідує зібрання таємного Кирило-Мефодіївського товариства. Після доносу Т. Шевченко та інші члени Кирило-Мефодіївського товариства були арештовані і відправлені до Петербурга.

Під час перебування в казематах III відділу (1847) Т. Шевченко пише цикл ліричних поезій «В казематі», до якого увійшли твори «Ой одна я, одна», «За байраком байрак», «Мені однаково...», «Не кидай матері!», «Чого ти ходиш на могилу?», «Ой три шляхи широкії...», «Веселе сонечко ховалось», «Садок вишневий коло хати», «Рано-вранці новобранці», «В неволі тяжко», «Косар», «Чи ще зійдемося знову?», «Не спалося, - а ніч, як море». 30 травня 1847 року! Шевченкові оголошено царський вирок про заслання в Окремий оренбурзький корпус рядовим солдатом «під суворий нагляд з забороною писати й малювати».

Десять років життя (1847-1857) перебував поет на засланні. Незважаючи на суворі заборони, він все ж пише поетичні твори, серед яких «Княжна», «Сонце заходить, гори чорніють», «Мені тринадцятий минало», «Не гріє сонце на чужині», «Сон» («Гори мої високії»), «Ще як були ми козаками», «Лічу в неволі дні і ночі», «Петрусь», «Якби ви знали, паничі», «Буває, в неволі іноді згадаю» та ін. Запрошений як художник до складу експедиції О. Ю. Бутакова, що мала завданням вивчити і науково описати Аральське море, багато малює.

Клопотаннями своїх друзів поет був звільнений від солдатської служби. За Т. Шевченком встановлюється таємний нагляд. У цей час він продовжує письменницьку діяльність, пише вірш «Сон» («На панщині пшеницю жала»), «Я не нездужаю, нівроку», «Ісаія. Глава 35», опрацьовує невольничу поезію. У 1859 році у Петербурзі Т. Шевченко познайомився з письменницею Марко Вовчок. На згадку про цю зустріч пізніше написав поезію «Марку Вовчку». У 1860 виходить друком книга «Кобзар», яка невдовзі з’являється також у перекладі російською мовою. Високо оцінена діяльність Т. Шевченка як художника: винесена постанова Ради Академії мистецтв про надання Шевченкові звання академіка.

Відвідавши після заслання Україну, Т. Шевченко турбується про придбання землі біля Дніпра для побудови хати. Проте стан його здоров’я гіршає, і 26 лютого (10 березня) 1861 року о 6 год 30 хв ранку Тарас Григорович Шевченко помер. Спочатку поета поховали на Смоленському кладовищі у Петербурзі, проте його друзі домоглися дозволу перевезти тіло в Україну і поховали в Каневі на Чернечій горі.




На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.