Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014

«Тополя»
Тарас Шевченко (1814-1861)
Нова українська література (кінець XVIII - XIX століття)

Всі публікації щодо:
Шевченко Тарас

Цей твір (за жанром - балада) Т. Шевченко написав у 1839 році в Петербурзі й помістив до першого «Кобзаря» 1840 року. Автор продовжує розробляти романтичні мотиви кохання, розпочаті у «Причинні».

Оповідач веде мову, звідки взялася край дороги висока тополя. Основою оповідання є народне повір’я про перетворення дівчини, яка тужила за коханим і прагнула врятуватись від шлюбу з багатим нелюбом, на тополю (це дерево здавна уособлювало для українців сум, тугу, самотність). Дівчина свідомо вирішує свою долю, йде до ворожки й виконує усе, що та їй наказала. Так поет оспівав щирість і вірність дівочого кохання.

Час від часу оповідач робить невеликі філософські відступи («І то лихо - попереду знати», «Без милого батько-мати, як чужії люди»). Автор доречно вплітає в оповідну канву українську пісню «Плавай, плавай, лебедонько...», що не тільки надає баладі щирого звучання, а робить твір справді народним. Вжитий у баладі композиційний прийом пейзажного обрамлення посилює емоційне звучання твору.

Твір має усі ознаки романтичної балади: динамічний сюжет, градація (нарощування) ефекту, гіперболізоване зображення почуттів, елементи фантастики, трагічний фінал, сумний настрій.

«Тополя» - один із найбільш улюблених творів українців: вступ «По діброві вітер виє...» став відомою народною піснею; музику до окремих частин твору писали найкращі українські композитори: М. Лисенко, Я. Степовий, К. Стеценко, Г. Верьовка, Г. Хоткевич та ін.