Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014

«Сон» («На панщині пшеницю жала»)
Тарас Шевченко (1814-1861)
Нова українська література (кінець XVIII - XIX століття)

Всі публікації щодо:
Шевченко Тарас

Доля жінки-матері, до того ж кріпачки, була близькою серцю поета. Він рано втратив матір, яку у могилу «нужда та праця положили», невтішно склалось життя й рідних сестер.

Поезія «Сон» («На панщині пшеницю жала»), на перший погляд, елегійний твір, має мотиви палкого протесту проти соціального становища кріпаків. Формою досягнення ідеї твору Т. Шевченко обрав сон: саме у сні приходять до нещасної жінки-кріпачки видіння-мрії про волю (нехай уже не для неї - хоч для сина!), про працю на власній землі, про щасливе подружнє життя свого сина, про своїх малих - ще не народжених - онуків... Сон обривається, коли щасливий усміх ще не зійшов з обличчя стомленої жінки. Дійсність постає у буденній жорстокості: ти - рабиня, то й мусиш поки що залишити під копою дитя і йти дожинать копу до встановленої норми...

Твір чітко поділений на дві частини: картини реального життя не тільки різко контрастують із щасливими видіннями жінки-матері - вони обрамлюють картини світлих мрій. Цікаво, що важка дійсність змальована дуже скупо: заплакане дитя, втома жниці (молода жінка не йде - шкандибає), звичайні материнські турботи біля дитини... На противагу цьому, мрії у сні матері різнобарвні, багаті на щасливі емоції, виражені яскравими епітетами (уродливий, багатий син, поле веселе), пестливими словами (діточки). Різка зміна подій передається коротким безсполучниковим складним реченням: Прокинулась - нема нічого. Оте нема нічого сприймається швидше не як раптове повернення до реальності, а як безсоромна покража мрій, сподівань, щастя.

Вірш написаний у 1858 році, напередодні скасування кріпацтва (1861), і розвінчує цю суспільну систему як нелюдську, потворну, не гідну людини. Саме у цей час (1859) Т. Шевченко знайомиться із Марком Вовчком (Марією Олександрівною Вілінською), автором «Народних оповідань» та повісті «Інститутка» - творів, що так само гнівно таврували кріпацтво. Мабуть, саме цим і зумовлена присвята поезії «Сон» письменниці.

Віршовий розмір поезії - ямб.