Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014

«Наймичка»
Тарас Шевченко (1814-1861)
Нова українська література (кінець XVIII - XIX століття)

Всі публікації щодо:
Шевченко Тарас

Поема «Наймичка» написана Т. Шевченком ще у період «трьох літ» (1845), проте вперше надрукована у 1847 році, коли поет перебував на засланні. Оскільки його твори друкувати було заборонено, видавець, П. Куліш, вдався до хитрощів: у передмові до видання він зазначив, що поему, автор якої невідомий, випадково виявлено у якоїсь панночки.

За жанром «Наймичка» - соціально-побутова поема. В ній далі розвивається тема жінки-покритки, до якої поет звернувся в «Катерині». Проте головна героїня твору, Ганна, не засліплена почуттям кохання, як Катерина, не має ілюзій щодо батька своєї позашлюбної дитини. Насамперед Ганна - мати, тому усе своє життя присвячує синові, хоча й довелося розплачуватись за свою легковірність дуже важко: не вона дала ім’я своїй дитині, не її синочок називав матір’ю, не вона посіла чільне місце на весіллі сина... Підкинувши дитину бездітному подружжю, Ганна йде до них наймичкою. Живучи весь вік у чужій хаті (хоч і в добрих людей), жінка до смерті зберігає свою таємницю, адже, за тогочасними нормами суспільства, позашлюбні діти (не тільки їхні матері) були поза законом, то ж чекала б Марка така доля, мабуть, як Івасика, сина Катерини.

Більшого трагізму твору додає змалювання ідилічного життя Ганни у добрих людей та її внутрішнього стану. Через ці душевні страждання розкривається сила материнської любові й відданості, дійсно, ми можемо тут говорити про материнський подвиг.

Твір має струнку композицію. Основу прологу складає монолог героїні, у якому розкривається розпач жінки-покритки. Народна пісня про вдову, яка втопила своїх діток у Дунаї, свідчить, що подібна трагедія була досить поширеним явищем у тогочасному суспільстві. Поема складається із восьми частин. Початок першої частини нагадує казку: «Був собі дід та баба». Маючи достаток, вони жили ідилічно на своєму хуторі, проте журились, що не було дітей. Ця частина є експозицією. Зав’язка дії відбувається у другій частині, коли подружжя знаходить підкинену до них дитину. Подальші події - хрестини Марка, поява наймички, смерть бабусі Насті, сватання й одруження Марка, прощі Ганни до Києва, її хвороба - складають перипетії (розвиток дії). Найвищим напруженням розвитку дії (кульмінацією) є передсмертне зізнання Ганни синові; розв’язкою твору є смерть Ганни, жінки-матері, що до кінця виконала свій материнський обов’язок.

На сюжет цієї поеми Т. Шевченко написав повість «Наймичка» російською мовою. Сценічну версію поеми під назвою «Мати-наймичка» зробив І. Тогобочний. За поемою М. Вериківський створив оперу «Наймичка». Твір ілюстрували багато видатних художників: М. Башилов, К. Трутовсъкий, О. Сластіон, М. Микешин, І. Їжакевич, В. Касіян та ін.